Лимаренко Павло

ЛИМАРЕ́НКО Павло (03. 07. 1929, м. Ґраєво, нині Підляс. воєводства, Польща — 19. 09. 2015, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США) — громадсько-політичний діяч. Син Д. Лимаренка. 1941 разом із родиною переїхав на Берестейщину, 1944 — до Німеччини. Мешкав у таборі для переміщ. осіб, вступив до «Пласту», закін. укр. г-зію. 1950 емігрував до США. Cтав чл. Об’єдн. демократ. укр. молоді, ініціатором створення Товариства нащадків укр. нац. революції. Призваний на військ. службу, в складі амер. армії воював у Кореї. Після демобілізації завершив освіту, працював на підприємствах. Брав активну участь у діяльності Укр. нац.-держ. союзу та Об’єдн. прихильників Держ. центру УНР. 1974–84 — заступник голови уряду УНР в екзилі; 1984–89 — голова Укр. нац. ради. 1989 обраний чл. президії Укр. нац. ради від Укр. нац.-держ. союзу. Гол. ред. г. «Мета» (від 1989). У 1993 відвідав батьківщину батька та Музей гетьманства у Києві, якому 1997 передав 44 предмети (книги, листівки, гроші УНР), 2000–01 — матеріали колиш. сестри-жалібниці Армії УНР М. Урбан-Вовк (фото, листи до неї генерала А. Вовка, особисті документи, нагороди — загалом 137 предметів), 2002 — посмертну маску С. Петлюри. Центр. музею ЗС України (Київ) подарував низку зарубіж. журналів, фото, документів, які висвітлюють події Корей. війни 1951–53. В Архіві-музеї ім. Д. Антоновича УВАН у США Л. присвяч. окремий фонд.

Завантажити статтю