Линниченко Платон Костянтинович

Визначення і загальна характеристика

ЛИН­НИЧЕ́НКО Платон Костянтинович (06. 08. 1884, с. Гармацьке Балт. пов. Поділ. губ., нині Молдова — 27. 11. 1937) — право­знавець, земський і громадський діяч. Походив із ві­домого дворян. роду. Бл. 1905 закін. г-зію, бл. 1910 — Університет св. Володимира у Києві. Служив у Катеринослав. повіт. суді (нині Дні­пропетровськ); 1911 обраний до Балт. повіт. земської управи; згодом — за­ступник голови управи і чл. правлі­н­ня Київ. товариства зх. земств із продажу с.-г. машин. З поч. 1-ї світової війни — уповноважений Київ. губерн. комітету Всерос. земського союзу допомоги хворим і пораненим воякам (ВЗС); від 1915 — на керів. посадах у Гол. комітеті ВЗС та у комітеті Пд.-Зх. фронту (ві­ді­гравав значну роль в облаштуван­ні життя насел. на під­контрол. рос. військ. адміністрації тер. Галицького генерал-губернаторства). У березні 1917 земський зʼїзд обрав його чл. Київ. губерн. виконкому. Тоді ж ініціював створе­н­ня при Гол. комітеті ВЗС Пд.-Зх. фронту Галицько-Буковин. комісії за участі пред­ставників ВЗС, Всерос. союзу міст, укр. громадськості (М. Грушевський, Т. Окуневський) і Євр. комітету Товариства допомоги по­страждалим від війни. Особисто під­готував план організації цивіл. упр. Галичиною та Буковиною, однак очолити адміністрацію Галичини в Тернополі від­мовився. Від червня 1917 — пом. кра­йового комісара Галичини й Буковини, голова Галицько-Буковин. продовол. комітету. Навесні 1918 став чл. Держ. комісії по товарооб­міну при Раді нар. міністрів УНР, за геть­манства П. Скоропадського працював у Міністерстві продовол. справ. Завдяки клопота­н­ням С. Шелухіна включений до складу укр. делегації на мирних пере­говорах між Українсь­кою Державою та РСФРР. Від грудня 1918 — спів­роб. Укр. комітету Червоного хреста; за рад. часів — один з організаторів, 1921–28 — за­ступник голови президії Червоного хреста УСРР; водночас 1922 — пред­ставник Місії Ф. Нансена у Києві. Активно сприяв на­дан­ню допомоги по­страждалим від голоду 1921–23, був чл. редкологегії ж. «Вестник Красного Креста УССР», опублікував кілька популяр. книжок. Ві­домостей про життя та діяльність Л. 1929–37 не виявлено. 31 жовтня 1937 заарешт. у Казах­стані (де, ймовірно, мешкав на заслан­ні й на той час працював старшим економістом Казах­промради), 25 листопада того ж року за звинуваче­н­ням у контр­рев. діяльності засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1989.

Пр.: Первый год деятельности Юридического подотдела Отдела помощи населению, пострадавшему от войны, Комитета Юго-Западного фронта Всерос­сийского земского Союза (20 октября 1915 — 20 октября 1916). К., 1917; Регалии Красного Креста: Справоч. Х., 1928; Записка Галицко-Буковинской комис­сии при комитетах Юго-Западного фронта Всерос­сийского земского союза и Всерос­сийского союза городов по во­просу об установлении общих начал управления в занятых по праву войны областях Галиции и Буковины // Журн. засе­даний Времен. правительства: март–октябрь 1917 года. Т. 1. Москва, 2001.

Літ.: Дорошенко Д. І. Мої спомини про недавнє-минуле (1914–1920). Л., 1923–24; Мюнхен, 1969; К., 2007; Мирні пере­говори між Українською Державою та РСФРР 1918 р.: Протоколи і стено­грами пленар. засі­дань. К.; Нью-Йорк; Філадельфія, 1999; Любченко В. Б. Об­­ласний комісаріат Галичини і Буковини // Пробл. історії України 19 — поч. 20 ст. К., 2004. № 8.

І. Б. Усенко

Завантажити статтю