ЛОБАЧЕ́ВСЬКА Стефанія (31. 07. 1888, Львів — 16. 01. 1963, м. Краків, Польща) — музико­знавець, педагог, музично-громадська діячка, піаністка. Доктор габіліт. з мистецтво­знавства (1949). Член музикозн. комісії Польс. худож. академії, Спілки польс. композиторів, Комітету історії і теорії мистецтва Польс. АН. Закін. Львів. консерваторію Галиц. муз. товариства (1914; кл. фортепіано В. Курца), Львів. університет (1929; кл. музико­знавства А. Хибінського), від­­відувала заня­т­тя в ньому як віль­на слухачка (1912–14, 1925–29). Ви­вчала музико­знавство в Ґ. Ад­лера у Віден. університеті (1914–18). Викладала історію та теорію музики у консерваторіях Львова (1931–41). Від 1944 мешкала і працювала у Кракові. Від 1945 — муз. референт Краків. воєвод. від­діл. культури, спів­засн. Краків. вищої муз. школи: 1946–49 — декан факультету теорії музики й композиції, 1952–55 — ректор, 1955–57 — проректор, 1957–62 — завідувач кафедри історії та тео­рії музики. Водночас працювала у Худож. академії: від 1951 — доцент, від 1954 — завідувач кафедри музико­знавства, 1958–59 — за­ступник де­кана істор.-філос. ф-ту. У кін. 1950 — на поч. 1960-х рр. — керівник наук. дослідж. польс. муз. культури доби Ф. Шопена в Яґел­лон. університеті. Була муз. рецензенткою «Gazety Lwowskiej» (1928–32), «Dzennik Krakowski» (1947–50). Наукові дослідже­н­ня: життя і творчість К. Шимановського, про­блеми історії, естетики, соціології, психології музики, методологія аналізу форм і стилів. Товаришувала з композиторкою С. Лукіянович-Туркевич.