Липковська Лідія Яківна

Т. А. Севернюк

Липковська Лідія Яківна

Прізвище, ім'я, по-батькові:: Липковська Лідія Яківна
Діяльність:: співачка
Дата народження:: 10 трав. 1884
Дата смерті:: 6 черв. 1882

ЛИПКО́ВСЬКА Лідія Яківна (28. 04(10. 05). 1884, за ін. даними — 25. 05(06. 06). 1882, с. Бабин, нині Кельменец. р-ну Чернів. обл. — 22. 03. 1958, Бейрут) — співачка (лірико-колоратурне сопрано), педагог. Племінниця М. Заньковецької. Навч. у Камʼянець-Поділ. гімназії (нині Хмельн. обл.), де співала у церк. хорі і брала участь у концертах. Від 1903 навч. у С.-Петербур. консерваторії (викл. Н. Ірецька). Удосконалювала вокал. майстерність в Мілані у В. Ванцо (театр «Ла Скала», 1907–09). Дебютувала 1904 у С.-Петербурзі партією Джільди («Ріґолетто» Дж. Верді, рос.-італ. приватна опера). 1906–09, 1911–13, грудень 1916 — січень 1917 — солістка Маріїн. театру, 1914–15 — Театру муз. драми у Петрограді (нині С.-Петербург). 1909–11, 1913 з великим успіхом виступала у театрі «Ла Скала» (Мілан), де спеціально для неї поставлено оперу «Сомнамбула» В. Белліні. Гастролювала у Нью-Йорку («Метрополітен-опера», серед сцен. партнерів — Е. Карузо), Канаді, Бостоні, Чикаґо (обидва — США). Здійснила концертні подорожі Лондоном («Ковент-Ґарден», 1909, 1911), Парижем (1909, 1910, травень 1911, 1913–14, «Російські сезони», театри — «Шатле», «Ґранд-Опера», «Опера-Комік», серед партнерів по опер. сцені — Ф. Шаляпін, поміж слухачів — Ж. Массне, познайомилася із Дж. Пуччіні), Римом (1910), Віднем (жовтень 1911, Віден. придворна опера; 1913), Будапештом (квітень 1912), Гамбурґом (Німеччина, грудень 1913). Запрошена до театру «Ла Скала» на 9 вистав «Ріґолетто» під керівництвом А. Тосканіні (1914). В 1915 — у Нар. домі (Петроград). 1916 і 1917 гастролювала у Києві. Від 1919 — за кордоном. Здійснила гастрольне турне: Японія, Китай, Індія, Філіппіни, Австралія, Нова Зеландія, міста європ. країн, зокрема Берлін, Відень, Лондон, Париж, Рим, Прага, Варшава. 1924–27 — солістка Бухарест. опери. 1927–29 виступала у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Севастополі та ін. 1928 брала участь у виставах студії К. Станіславського, що тоді гастролювала в Ленінграді (нині С.-Петербург). У концертах Л. брав участь Д. Шостакович. У 1930-х рр. — у Парижі, Берліні, Бухаресті. Під час 2-ї світової війни виступала в окупов. Одесі (1941), Бухаресті (1943). Остан. виступ — 1951 в Парижі. 1937–41 — керівник каф. сольного співу Кишинів. консерваторії; від 1952 викладала у Рос. консерваторії в Парижі; у 1950-х рр. — у Бейруті. Серед учнів — М. Дідученко, Л. Бабич, Т. Чебан. Л. — одна з найвидатніших камер. співачок 20 ст. Володіла легким голосом широкого діапазону, феноменал. вокал. технікою, досконало виконувала найскладніші колоратурні партії. У репертуарі — твори В. Заремби, О. Даргомижського, М. Мусоргського, П. Чайковського та зарубіж. композиторів, а також рос., укр., іспан., франц. нар. пісні (виконувала здебільшого мовами оригіналу). Її талант високо цінували М. Римський-Корсаков, О. Глазунов, Е. Направник, Ж. Массне, К. Станіславський, В. Мейєрхольд, Дж. Пуччіні. Здійснила низку записів на грамплатівки у С.-Петербурзі, Нью-Йорку, Відні.

Додаткові відомості

Основні партії: Наталка («Наталка Полтавка» І. Котляревського — М. Лисенка), Марфа, Снігуронька, Ольга, Волхова, Царівна Лебідь («Царева наречена», «Снігуронька», «Псковитянка», «Садко», «Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова), Тетяна («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Церліна, Цариця ночі («Дон Жуан», «Чарівна флейта» В.-А. Моцарта), Розіна («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Марґарита Валуа («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Віолетта («Травіата», Дж. Верді), Марґарита, Джульєтта («Фауст», «Ромео і Джульєтта» Ш. Ґуно), Лакме (однойм. опера К. Деліба), Лейла («Шукачі перлів» Ж. Бізе; 1-е виконання у Маріїн. опері), Манон Леско («Манон» Ж. Массне), Лючія («Лючія ді Ламмермур» Ґ. Доніцетті), Недда («Паяци» Р. Леонкавалло), Баттерфляй, Мімі («Мадам Баттерфляй», «Богема» Дж. Пуччіні), Офелія («Гамлет» А. Тома).