Липковська Лідія Яківна

Визначення і загальна характеристика

ЛИПКО́ВСЬКА Лідія Яківна (28. 04(10. 05). 1884, за ін. даними — 25. 05(06. 06). 1882, с. Бабин, нині Кельменец. р-ну Чернів. обл. — 22. 03. 1958, Бейрут) — спів­ачка (лірико-колоратурне сопрано), педагог. Племін­ниця М. Заньковецької. Навч. у Камʼянець-Поділ. гімназії (нині Хмельн. обл.), де спів­ала у церк. хорі і брала участь у концертах. Від 1903 навч. у С.-Пе­тербур. консерваторії (викл. Н. Ірецька). Удосконалювала вокал. майстерність в Мілані у В. Ванцо (театр «Ла Скала», 1907–09). Дебютувала 1904 у С.-Пе­тербурзі партією Джільди («Ріґолет­то» Дж. Верді, рос.-італ. приватна опера). 1906–09, 1911–13, грудень 1916 — січень 1917 — солістка Маріїн. театру, 1914–15 — Театру муз. драми у Петро­граді (нині С.-Пе­тербург). 1909–11, 1913 з великим успіхом ви­ступала у театрі «Ла Скала» (Мілан), де спеціально для неї по­ставлено оперу «Сомнамбула» В. Бел­ліні. Гастролювала у Нью-Йорку («Метрополітен-опера», серед сцен. партнерів — Е. Карузо), Канаді, Бостоні, Чикаґо (обидва — США). Здійснила концертні подорожі Лондоном («Ковент-Ґарден», 1909, 1911), Парижем (1909, 1910, травень 1911, 1913–14, «Російські сезони», театри — «Шатле», «Ґранд-Опера», «Опера-Комік», серед партнерів по опер. сцені — Ф. Шаляпін, поміж слухачів — Ж. Мас­сне, по­зна­йомилася із Дж. Пуч­чіні), Римом (1910), Від­нем (жовтень 1911, Віден. придворна опера; 1913), Будапеш­том (квітень 1912), Гамбурґом (Німеч­чина, грудень 1913). За­прошена до театру «Ла Скала» на 9 ви­став «Ріґолет­то» під керівництвом А. Тосканіні (1914). В 1915 — у Нар. домі (Петро­град). 1916 і 1917 гастролювала у Києві. Від 1919 — за кордоном. Здійснила гастрольне турне: Японія, Китай, Індія, Філіп­піни, Австралія, Нова Зеландія, міста європ. країн, зокрема Берлін, Ві­день, Лондон, Париж, Рим, Прага, Варшава. 1924–27 — солістка Бухарест. опери. 1927–29 ви­ступала у Києві, Харкові, Дні­пропетровську, Одесі, Севастополі та ін. 1928 брала участь у ви­ставах студії К. Станіславського, що тоді гастролювала в Ленін­граді (нині С.-Пе­тер­бург). У концертах Л. брав участь Д. Шостакович. У 1930-х рр. — у Парижі, Берліні, Бухаресті. Під час 2-ї світової вій­ни ви­ступала в окупов. Одесі (1941), Бухаресті (1943). Остан. ви­ступ — 1951 в Па­рижі. 1937–41 — керівник каф. сольного співу Кишинів. консерваторії; від 1952 викладала у Рос. консерваторії в Парижі; у 1950-х рр. — у Бейруті. Серед учнів — М. Дідученко, Л. Бабич, Т. Чебан. Л. — одна з найвидатніших камер. спів­ачок 20 ст. Володіла легким голосом широкого діапазону, феноменал. вокал. технікою, досконало виконувала най­складніші колоратурні партії. У репертуарі — твори В. Заремби, О. Даргомижського, М. Мусоргського, П. Чайковського та зарубіж. композиторів, а також рос., укр., іспан., франц. нар. пісні (виконувала здебільшого мовами оригіналу). Її талант високо цінували М. Римський-Корсаков, О. Глазунов, Е. Направник, Ж. Мас­сне, К. Станіславський, В. Мей­єрхольд, Дж. Пуч­чіні. Здійснила низку записів на грамплатівки у С.-Пе­тербурзі, Нью-Йорку, Відні.

Партії: Наталка («Наталка Полтавка» І. Котляревського — М. Лисенка), Марфа, Снігуронька, Ольга, Волхова, Царівна Лебідь («Царева наречена», «Снігуронька», «Псковитянка», «Садко», «Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова), Тетяна («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Церліна, Цариця ночі («Дон Жуан», «Чарівна флейта» В.-А. Моцарта), Ро­зіна («Севільський цирульник» Дж. Рос­сіні), Марґарита Валуа («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Віолет­та («Травіата», Дж. Верді), Марґарита, Джульєт­та («Фауст», «Ромео і Джульєт­та» Ш. Ґуно), Лакме (однойм. опера К. Деліба), Лейла («Шукачі перлів» Ж. Бізе; 1-е викона­н­ня у Маріїн. опері), Манон Леско («Манон» Ж. Мас­сне), Лючія («Лючія ді Лам­мермур» Ґ. Доніцет­ті), Недда («Паяци» Р. Леонкавал­ло), Бат­терфляй, Мімі («Мадам Бат­терфляй», «Богема» Дж. Пуч­чіні), Офелія («Гамлет» А. Тома).

Літ.: Станиславский К. С. Материалы, письма, ис­следования. Москва, 1955; Демочко К. Її сцена — світ // Вітчизна. 1973. № 4; Арабаджиу Р. Очарован­ная песней. Кишинев, 1977; Геть­ман В. Зірка оперної сцени // Рад. Буковина. 1982, 8 черв.; Добрянський А. Лідія Липковсь­ка. Чц., 2000; Шахрай В. Лідія Лип­ковська в Одесі // Укр. спів­аки у спогадах сучасників. К.; Л.; Нью-Йорк, 2003; Кривий В. Під благовісний дзвін // Буковин. вісн. 2004, 4 черв.; Горба­тюк В. На крилах світової слави // Поділ. вісті. 2004, 24 серп.; Север­нюк Т. При­йшла й по­стала з небу­т­тя... // Музика. 2014. № 6.

Т. А. Севернюк

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю