ІРЕ́ЦЬКА Наталія Олександрівна (Ирецкая Наталия Александровна; 1845 — 15. 11. 1922, Петро­град, нині С.-Петербург) — російська спів­ачка (лірико-колоратурне сопрано), педагог. Закін. С.-Петербур. консерваторію (1868; кл. Г. Ніс­сен-Саломан), де й працювала від 1874 (згодом Петрогр.): від 1909 — засл. проф. Водночас викладала хор. спів у С.-Петербур. училищі ордена св. Катерини (1875–1900). Удосконалювала майстерність у П. Віардо-Ґарсіа в Парижі, де по­зна­йомилася з композиторами Ш. Ґуно, Ж. Бізе, Л. Делібом, К. Сен-Сансом, письмен­никами І. Тургенєвим, Ґ. Флобером, Ґ. де Мопас­саном. 1874 після гастролей у Німеч­чині повернулася до Росії; концертувала, зокрема з А. Рубінштейном, який мав знач. вплив на творчість спів­ачки. Ві­дома як виконавиця романсів. У викладац. діяльності особл. увагу приділяла роз­витку рівності, рухливості та гнучкості голосу, інтонац. виразності. Засн. вокал. школи. Серед вихованців — Л. Андреєва-Дельмас, О. Бутомо-На­званова, Н. Забєла-Врубель, В. Зарудна.