Липовець

Визначення і загальна характеристика

ЛИПОВЕ́ЦЬ — село Хустського ра­йону Закарпатської області. Знаходиться у Вулканіч. Карпатах (прилягає до сх. схилу гірського масиву Тупий і тягнеться до пд.-сх. схилу г. Клобук), на правому березі р. Ріка (бас. Дунаю), за 140 км від обл. центру та за 25 км від райцентру. Побл. села — знач. ліс. масив, памʼятка природи місц. значе­н­ня Липовецьке озеро, природне утворе­н­ня «Казан» (раніше роз­ташовувалося озеро), вулканічні червоні скелі «Ве­ликий чарлений камінь» та «Малий чарлений камінь». Через Л. протікає багато малих річок, зокрема Липовецький і Млинський струмки, що впадають у Ріку; є невеликий водо­спад, кілька дже­рел мінерально-лікув. вод. Функ­ціонує Липовец. шкіл. лісництво (закріплено 138 га лісу). Пл. Л. 8,73 км³. За пере­писом насел. 1989, у Л. проживали 1453 особи; за пере­писом насел. 2001, — 1530 осіб; станом на 2016 — 1650 осіб; пере­важно українці, бл. 0,5 % — росіяни, молдавани та білоруси. Л. — одне з наймолодших сіл Хустщини. Тривалий час тер. сучас. села була присілком с. Липча (нині Хуст. р-ну). Сюди липчанці виганяли на літні та зимові стійбища худобу. На поч. 18 ст. у цій місцевості оселилися сімʼї Губаля, Гернешія, Бляшинця та Томища. Раніше струмки були повноводними потоками, на яких працювали 5 водяних млинів (один з них діє й нині). За пере­казами, назва села походить від потоку Липовецький, на березі якого росло багато лип. На поч. 20 ст. було 20 дворів. 1922 від­крито нар. школу. Навколишні землі до 1918 пере­бували у складі Австро-Угорщини. Від квітня 1919 — під владою Румунії, восени того ж року ві­ді­йшли до Чехо-Словач­чини. Від 1938 — під гортист.-угор. окупацією. У жовтні 1944 сюди уві­йшли рад. війська. Л. тривалий час під­порядковувався Липчан. сільс. раді. 1988 одержав статус гірського насел. пункту. Нині у Л. — заг.-осв. школа; Будинок культури, музей історії села, б-ка; амбулаторія. 1925 зведено деревʼяну Юріїв. церкву (1977 оновлено; збереглася донині), а 1998 — камʼяну Юріїв. церкву (діє громада УПЦ МП). Жит. за­ймаються нар. худож. промислами, зокрема писанкарством. Місц. майстри створюють унікал. писанки: на білому яйці малюють пензликом різноманітні квіти та обводять їх чорною тушшю. Роз­винений сільс. зелений туризм. Улітку багато мешканців Хуста та ін. насел. пунктів Хуст. р-ну у Л. збирають гриби. У селі — низка дач ужгородців. Сюди на від­починок при­їжджав президент України В. Ющенко. Протягом 2 р. у Липовец. школі вчителювала поетеса Миколая Божук, яка присвятила селу та навколиш. природі низку своїх поезій. Нині її іменем на­звано вулицю. Встановлено памʼят­ник воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни.

Літ.: Бог­данов О. На Закарпат­ті є «село тисячі струмочків» // Закарп. прав­да. 2010, 15 верес.; Федака С. Населені пункти і ра­йони Закарпа­т­тя: Істор.-геогр. довід. Уж., 2014; Калинич М. Липовець — не­звичайна історія села // Дзеркало Закарпа­т­тя. 2016, 15 квіт.

І. І. Губаль

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю