Лис Олена Володимирівна
Визначення і загальна характеристика
ЛИС Олена Володимирівна (03. 06. 1978, м. Лебедин Сумської обл.) — композитор, піаністка, педагог. Дочка В. Лиса. Член НСКУ (2007). Міська премія ім. О. Стеблянка (м. Лебедин, 1996, за композиторські твори). Закінчила Національну музичну академію України (Київ, 2002; кл. композиції та оркестрування Л. Колодуба) та аспірантуру (2007; кер. В. Золочевський) при ній. 2000–04 — викладач композиції Київської дитячої музичної школи № 37; водночас від 2001 — концертмейстер та викладач музично-теоретичних дисциплін Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв, 2007–11 — викладач кафедри композиції, інструментування та музично-інформаційних технологій Національної музичної академії України. Композиторський доробок Л. містить оперу, симфонічні, камерно-інструментальні та вокальні, хорові твори, музику до драматичних вистав та кіномузику. Серед характерних мовно-стилістичних ознак творчості також виняткова мелодична виразність, темброва персоніфікація та символізація, підвищена увага до фонізму гармонії, водночас засвоєння глибинних інтонаційних особливостей українського народного мелосу та їх синтез зі здобутками сучасних композиторських технік. У вокальній музиці віддає перевагу духовним християнським текстам і водночас віршам сучасних українських поетів, у яких глибоко розкривається емоційно-психологічний світ людини, засобами музики виявляє полісемантичність словесного тексту. Як композитор брала участь у міжнародних фестивалях: «Музичні прем’єри сезону», «Київ Музик Фест», «Міжнародний форум музики молодих» тощо. У 2001–07 була учасницею вокального ансамблю «Музичні асамблеї», в репертуарі якого — старовинна музика. Від 2008 — солістка вокального ансамблю старовинної музики «Алітея» (Київ), що виступає з концертними програмами з творів світської та духовної музики доби середньовіччя, Ренесансу, західно-європейського та українського бароко. У складі обох колективів гастролювала містами України, брала участь у низці українських та міжнародних фестивалів. Наукові дослідження присвячені питанням стиле- та жанротворення в українській камерно-інструментальній музиці 20 — поч. 21 ст.
Додаткові відомості
- Основні твори
- камерна опера «Естер» (на біблійний текст, лібрето В. Довжика, 2003); для симф. оркестру — Cимфонії № 1 (2002), № 2 (2006), «Закличні сурми» (до фестивалю «Рутенія», 2015); для камер. оркестру — Поема (2004), Партита (2005), «Перетини» (2009), «Відображення» (2011), «Відлік нескінченності» (2012); для струн. оркестру — «Спалах» (2010); для камер. ансамблів: для струн. — Квартет (2010); для флейти, скрипки та віолончелі — Тріо (2008); для флейти і альт. флейти «Діалог» (2012), для флейти і кларнета — «Діалог» (2007); для флейти соло — «Монолог» (2007); для фортепіано — Сонати № 1 (2003), № 2 (2006); для мішаного хору і флейти — «Santa Maria» (сл. канон., 2009); для мішаного хору — «Обіймати невідоме» (сл. В. Довжика, 2003), «Розбуди мене, Господи» (сл. митрополита Никодима, 2008), Диптих (сл. В. Довжика, 2014); для камерно-вокал. ансамблю — «Хто ни разлучит…» (сл. канон., 2015); для жін. ансамблю — «Диво золоте» (сл. митрополита Володимира, перекл. з рос. В. Довжика, 2011), «Аскольдів глас» (сл. В. Довжика, 2013); для голосу й фортепіано — вокал. цикл «Шукаю тиші» (сл. В. Довжика, В. Кавуненка, 2002), монолог «Пише воді по воді очерет…» (сл. В. Довжика, 2005), колискова «Засинає ліва ніжка» (сл. Г. Фальковича, 2009), «Дума про Аскольда» (сл. В. Довжика, 2011); романси; пісні; музика до х/ф «Перекотиполе» (2012, реж. І. Сергієнко); драм. вистав.
- Основні праці
- Семантичне функціонування жанру в струнних квартетах Ю. Іщенка // Наук. вісн. Нац. муз. академії України. К., 2012. Вип. 94; Інтерпретація жанру струнного квартету в сучасній українській музиці (на прикладі квартету Сергія Пілютикова) // Там само. 2013. Вип. 105.