Лис Олена Володимирівна
ЛИС Олена Володимирівна (03. 06. 1978, м. Лебедин Сум. обл.) — композитор, піаністка, педагог. Дочка В. Лиса. Член НСКУ (2007). Міська премія ім. О. Стеблянка (м. Лебедин, 1996, за композитор. твори). Закін. Нац. муз. академію України (Київ, 2002; кл. композиції та оркестрування Л. Колодуба) та аспірантуру (2007; кер. В. Золочевський) при ній. 2000–04 — викладач композиції Київ. дит. муз. школи № 37; водночас від 2001 — концертмейстер та викл. муз.-теор. дисциплін Київ. муніципал. академії естрад. та цирк. мистецтв, 2007–11 — викладач кафедри композиції, інструментування та муз.-інформ. технологій Нац. муз. академії України. Композитор. доробок Л. містить оперу, симф., камерно-інструм. та вокальні, хорові твори, музику до драм. вистав та кіномузику. Серед характер. мовно-стил. ознак творчості також виняткова мелодична виразність, темброва персоніфікація та символізація, підвищена увага до фонізму гармонії, водночас засвоєння глибин. інтонац. особливостей укр. нар. мелосу та їх синтез зі здобутками сучас. композитор. технік. У вокал. музиці віддає перевагу духов. християн. текстам і водночас віршам сучас. укр. поетів, у яких глибоко розкривається емоц.-психол. світ людини, засобами музики виявляє полісемантичність словес. тексту. Як композитор брала участь у міжнар. фестивалях: «Музичні прем’єри сезону», «Київ Музик Фест», «Міжнародний форум музики молодих» тощо. У 2001–07 була учасницею вокал. ансамблю «Музичні асамблеї», в репертуарі якого — старовинна музика. Від 2008 — солістка вокал. ансамблю старовин. музики «Алітея» (Київ), що виступає з концерт. програмами з творів світ. та духов. музики доби середньовіччя, Ренесансу, зх.-європ. та укр. бароко. У складі обох колективів гастролювала містами України, брала участь у низці укр. та міжнародних фестивалів. Наукові дослідження присвяч. питанням стиле- та жанротворення в укр. камерно-інструм. музиці 20 — поч. 21 ст.
Додаткові відомості
- Основні твори
- камерна опера «Естер» (на біблійний текст, лібрето В. Довжика, 2003); для симф. оркестру — Cимфонії № 1 (2002), № 2 (2006), «Закличні сурми» (до фестивалю «Рутенія», 2015); для камер. оркестру — Поема (2004), Партита (2005), «Перетини» (2009), «Відображення» (2011), «Відлік нескінченності» (2012); для струн. оркестру — «Спалах» (2010); для камер. ансамблів: для струн. — Квартет (2010); для флейти, скрипки та віолончелі — Тріо (2008); для флейти і альт. флейти «Діалог» (2012), для флейти і кларнета — «Діалог» (2007); для флейти соло — «Монолог» (2007); для фортепіано — Сонати № 1 (2003), № 2 (2006); для мішаного хору і флейти — «Santa Maria» (сл. канон., 2009); для мішаного хору — «Обіймати невідоме» (сл. В. Довжика, 2003), «Розбуди мене, Господи» (сл. митрополита Никодима, 2008), Диптих (сл. В. Довжика, 2014); для камерно-вокал. ансамблю — «Хто ни разлучит…» (сл. канон., 2015); для жін. ансамблю — «Диво золоте» (сл. митрополита Володимира, перекл. з рос. В. Довжика, 2011), «Аскольдів глас» (сл. В. Довжика, 2013); для голосу й фортепіано — вокал. цикл «Шукаю тиші» (сл. В. Довжика, В. Кавуненка, 2002), монолог «Пише воді по воді очерет…» (сл. В. Довжика, 2005), колискова «Засинає ліва ніжка» (сл. Г. Фальковича, 2009), «Дума про Аскольда» (сл. В. Довжика, 2011); романси; пісні; музика до х/ф «Перекотиполе» (2012, реж. І. Сергієнко); драм. вистав.
- Основні праці
- Семантичне функціонування жанру в струнних квартетах Ю. Іщенка // Наук. вісн. Нац. муз. академії України. К., 2012. Вип. 94; Інтерпретація жанру струнного квартету в сучасній українській музиці (на прикладі квартету Сергія Пілютикова) // Там само. 2013. Вип. 105.
Рекомендована література
- Радчук В. Композитор Олена Лис // Життя Лебединщини. 2006, 8 берез.; Мамай П. Симфонічні нотатки вічності // Україна молода. 2011, 12 квіт.;
- Пальцевич Ю. Шевченківські антифони // КіЖ. 2014, 13 черв.
Завантажити статтю
Людина 
