Розмір шрифту

A

Лишайники

ЛИША́ЙНИКИ — симбіо­тичні асоціації гриба (мікобіо­нта) з однією чи декількома водоростями (фотобіо­нтами), що утворюють специфічні структури та самі себе під­тримують. Є обʼєктом ви­вче­н­ня ліхенології. За особливостями роз­множе­н­ня 98 % Л. належать до від­ділу сумчастих грибів (As­­comycota), 2 % — до від­ділу базидіал. грибів (Basidiomycota). По­двійну природу Л. від­крив швейцар. учений С. Швенденер 1869. Місце Л. у системі грибів стало загальнови­знаним у 1980-і рр. Усебічні дослідж. флори Л. України здійснював А. Окснер — ві­домий фахівець з таксономії Л., засн. істор. гео­графії Л., спів­засн. ліхеноценології. Він також став фундатором ліхенол. гербарію Ін­ституту ботаніки НАНУ (Київ), що є найбільшою колекцією гербар. зразків в Україні. Вагомий внесок у ви­вче­н­ня Л. зробили послідовники А. Окснера — М. Макаревич, О. Блюм та ін.

Ростуть Л. дуже повільно, їхній вік досягає сотень і навіть тисяч років. Воду і речовини вони отримують із довкі­л­ля, орган. речовини — у процесі фотосинтезу. У природі Л. ві­ді­грають важливу роль у заселен­ні субстратів, а саме зростають на камʼянистих поверх­нях та ін. субстратах, бідних на поживні речовини, де ін. рослини не можуть рости. Їх здавна використовували в медицині, а також у виробництві барвників, парфумів тощо. Найпоширенішим є за­стосува­н­ня Л. як індикаторів стану довкі­л­ля (див. Ліхеноіндикація). Вважають, що Л. є бл. 16 тис. видів. Найповніше вони пред­ставлені у тундр. зоні та в альпій. поясі гір, де разом з мохоподібними утворюють основу рослин. покриву і ві­ді­грають важливу роль у забезпечен­ні харчува­н­ня диких тварин, а також у місц. тварин­ництві. Місц. назва Л. — ягель — асоціюється насампе­ред із кормом для оленів. Назва Лапландія дослівно означає «країна бородатих Л.» (звисають з гілок дерев у ви­гляді рясних борід).

Літ.: Окснер А. М. Ви­значник лишайників України. К., 1937; Його ж. Флора лишайників України: В 2 т. Т. 1. К., 1956; Т. 2, вип. 1. К., 1968; Т. 2, вип. 2. К., 1993; Т. 2, вип. 3. К., 2011; Його ж. Определитель лишайников СССР. Вып. 2. Морфология, систематика и гео­графическое рас­пределение. Ленин­град, 1974; Кондратюк С. Я. Індикація стану навколишнього середовища України за допомогою лишайників. К., 2008.

С. Я. Кондратюк

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2016
Том ЕСУ:
17
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Світ-суспільство-культура
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
55354
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
133
сьогодні:
1
Бібліографічний опис:

Лишайники / С. Я. Кондратюк // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-55354.

Lyshainyky / S. Ya. Kondratiuk // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2016. – Available at: https://esu.com.ua/article-55354.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору