ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Лініченко Юрій Олександрович

ЛІНІЧЕ́НКО Юрій Олександрович (30. 06. 1946, м. Сталіно, нині Донецьк) – живописець і монументаліст. Член НСХУ (1987). Закін. Львів. інститут приклад. та декор. мистецтва (1978; викл. В. Борисенко, Д. Довбошинський, К. Звіринський).

Відтоді працював на Київ. комбінаті монум.-декор. мистецтва. Від 1991 – на творчій роботі. Учас­ник міських, всеукр. худож. виставок від 1972. Персон. – у Киє­ві (1991, 2002–03, 2005), Сімферополі (2008), Ялті (АР Крим, 2009). Алегор. образність філос. роздумів, ґротескна, метафорич­на мова міських замальовок Л. різко контрастують із класич. за стилем краєвидами Карпат. Ви­токи сучас. авангард. форми у творах митця – в укр. фольклор. спадщині.

Тв.: гобелен «Людина і природа» (1982, м. Макіївка Донец. обл.); вітражі – для концерну «Родон», «Літо» (ка­­в’ярня заводу «Пазитрон»; обидва – Івано-Франківськ), для Центру мікрохірургії ока (Київ; усі – 1987–92); живопис – «Довічний рух» (1987), «Веснян­ка» (1989), «Повернення» (1991), «Вогонь і вода» (1992), «Примари Чорнобильської зони», «День», «Осіння заметіль» (усі – 1995), «Скіфія» (1996), «Чумацькими шляхами», «Розкопані кургани» (обидва – 2001), «Подорожній» (2002), «Майстренки», «Бондаренки», «Гончаренки», «На ярмарок» (усі – 2003), «Бойківська садиба», «Хортиця» (обидва – 2004), «Невигадана історія», «Ком­позиція із сонцем» (обидва – 2007); серія «Розкопані кургани» (2002).

Літ.: Роменська В. Прийдуть нащад­ки і запитають, з якого ми краю // ОМ. 2004. № 4; Юрій Лініченко: Каталог. К., 2005; Чуйко Т. Юрій Лініченко: його до­­свід – його арсенал // ОМ. 2008. № 1.

Т. П. Чуйко

Основні твори

гобелен «Людина і природа» (1982, м. Макіївка Донец. обл.); вітражі – для концерну «Родон», «Літо» (ка­­в’ярня заводу «Пазитрон»; обидва – Івано-Франківськ), для Центру мікрохірургії ока (Київ; усі – 1987–92); живопис – «Довічний рух» (1987), «Веснян­ка» (1989), «Повернення» (1991), «Вогонь і вода» (1992), «Примари Чорнобильської зони», «День», «Осіння заметіль» (усі – 1995), «Скіфія» (1996), «Чумацькими шляхами», «Розкопані кургани» (обидва – 2001), «Подорожній» (2002), «Майстренки», «Бондаренки», «Гончаренки», «На ярмарок» (усі – 2003), «Бойківська садиба», «Хортиця» (обидва – 2004), «Невигадана історія», «Ком­позиція із сонцем» (обидва – 2007); серія «Розкопані кургани» (2002).

Рекомендована література

  1. Роменська В. Прийдуть нащад­ки і запитають, з якого ми краю // ОМ. 2004. № 4;Google Scholar
  2. Юрій Лініченко: Каталог. К., 2005;Google Scholar
  3. Чуйко Т. Юрій Лініченко: його до­­свід – його арсенал // ОМ. 2008. № 1. Google Scholar

Фотоілюстрації

Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Лініченко Юрій Олександрович / Т. П. Чуйко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-55541

Том ЕСУ:

17-й

Дата виходу друком тому:

2016

Дата останньої редакції статті:

2016

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

55541

Кількість переглядів цього року:

5

Схожі статті

Ілько
Людина  |  Том 11 | 2024
М. В. Приймич
Григорова
Людина  |  Том 6 | 2006
Т. В. Кара-Васильєва
Дєдова
Людина  |  Том 7 | 2007
В. А. Личковах

Нагору