Лісова станція

ЛІСОВА́ СТА́ЦІЯ Стація (від лат. statio — місце) — частина місця пере­бува­н­ня виду, яка від­різняється своєрідними екологічними умовами, необхідними для його існува­н­ня, і використовується ним або в обмежений період (сезон, час­тина доби), або для певних цілей (живле­н­ня, роз­множе­н­ня тощо). Кожен вид має специфіч. набір стацій. Загалом стація є елементом внутр. структури видового ареалу (ареалу популяції). Іноді в терміни, що мають від­ноше­н­ня до простор. організації існува­н­ня виду (зокрема «стація», «біо­топ», «місце оселе­н­ня» та ін.), вчені вкладають різний зміст. Це ускладнює взаєморо­зумі­н­ня між фахівцями, особливо якщо вони належать до різних наук. шкіл чи працюють з давнішими літ. джерелами, де, напр., ототожнено поня­т­тя «ста­ція» і «місце оселе­н­ня», «стація» і «біо­топ». Для одно­значності поня­т­тя «стація» прийнято користуватися вищенаведеним його ви­значе­н­ням. Варто від­різняти також потенційні стації (з певних причин зовсім або деякий період, інколи тривалий, не використовуються). У лісівниц­тві стацією вважають тип лісу або його частину, пред­ставлену конкрет. дерево­станом. Напр., свіжа грабова діброва або молодняк свіжої грабової діброви. Загалом у лісівництві поня­т­тя «Л. с.» використовують насамперед у термінології, що стосується ліс. ентомології, біо­логії мислив. тварин, лісомисливського господарства, мисливства. Нині детально досліджено сезон­ні зміни Л. с. малими і великими ліс. тваринами, а також про­блеми, що виникають у звʼязку з цим (по­шкодже­н­ня лісо­станів, лісо­продукції, будівель тощо). Сезон­ні зміни Л. с. тісно повʼя­зані зі змінами сезон. режиму живле­н­ня тварин. Ентомологи, характеризуючи Л. с. комах, аналізують умови середовища під наметом лісу. При цьому кон­статують, що у різних фазах роз­витку комах вимоги до умов середовища у них, як правило, змінюються, це зумовлює їхню динамічність у лісі, по­стійні пере­міще­н­ня і мозаїчність роз­поділу в лісо­станах. Зна­н­ня стаціал. роз­поділу окремих видів комах у лісо­станах дає можливість швидко виявити осередки їхнього пошире­н­ня, вести по­стійні спо­стереже­н­ня за чисельністю і пере­міще­н­ням та корегувати чисельність, за­стосовуючи лісогосп. заходи, які змінюють умови прожива­н­ня. Стації комах поділяють на закриті, пере­хідні (напів­закриті), від­криті. Осн. показником для поділу є гідрорежим типу лісу. До закритих типів від­носять ялин., соснові і дрібнолистяні ліси, а також парк. зони. Для лісів характер. високий рівень запасів ґрунт. вологи, його колива­н­ня тут значно менші, ніж на від­критих місцях (на луках, полях тощо). Від­соток затрима­н­ня опадів кроною ялин. лісу фактично по­стійний; на від­міну від ялин. лісів, у соснових незаболочених присут. інтенсив. процес випаровува­н­ня, оскільки крона сосен практично не затримує вологи. Під наметом дрібнолистяного лісу швид­ко роз­вивається ялин. під­ріст і з часом витісняє дрібнолистяні породи, такі стації вважають тимчасовими. До пере­хід. (напів­закритих) стацій ентомологи від­носять верхові, пере­хідні і низин­ні болота, вільхові і вербові чагарник. зарості. Від­криті стації — зруби, ділянки лісовід­новле­н­ня, луки, с.-г. угі­д­дя. У мисливство­знавстві оптимал. стаціями для глухаря і тетерева вважають свіжі та вологі соснові і ялин. бори й субори, а також складні вологі субори. У тетеревів сезон­ні зміни стацій від­буваються після утворе­н­ня зимових зграй, коли вони пере­селяються в місця зимової концентрації — до­стигаючі і стиглі рідко­стійні березняки, особливо серед ліс. лук. Для орябків і вальдшнепів оптимал. є умови у мокрих склад. суборах. Характер. стаціями тетерева є заболочені берез. ліси, вальдшне­па — вільхові та дубові ліси, похідні березняки, осичники. Серед ратичних тварин сезон­на зміна стацій найхарактерніша для лося. Восени лосі пере­міщаються з листяних і мішаних хвойно-листяних лісів у великі соснові ліс. масиви, які стають для них місцем зимівлі. У чистих соснових і ялин.-соснових лісах місцями зимової концентрації лосів, оленів і козуль є соснові молодняки 1–2-х класів віку, диких свиней — сосняки і березняки різних класів віку. У мішаних ялин.-листяних лісах місцями зимівлі лосів стають соснові молодняки 1–2-х класів віку, зимові зруби осичників; ко­зуль та оленів — до­стигаючі і стиглі дубняки в роки врожаю жолудів та зимові зруби осичників; диких свиней — лісо­стани чорної вільхи, дубняки в роки врожаю жолудів, ялин­ники. Лосі часто оселяються у березняках і ялин­никах 5-го і старших класів віку; олені й козулі — в дубняках, ясен­никах, березняках, осичниках і ялин­никах різних класів віку, а також чорновільшан­никах; дикі свині — у ялин­никах різних типів 2–4-х класів віку. Ін. лісо­стани та мислив. угі­д­дя ратичні тварини від­відують рідко. На літні стації лосі повертаються у березні.

Завантажити статтю