Лісомисливське господарство

ЛІСОМИСЛИ́ВСЬКЕ ГОСПОДА́РСТВО — напрям лісокористува­н­ня і лісогосподарської діяльності, по­вʼязаний з охороною, раціональним викори­ста­н­ням та від­творе­н­ням мисливських ресурсів лісу. Осн. складові стратегії роз­­витку лісового господарства: формува­н­ня біо­логічно стійких продуктив. лісо­станів, на­ближеного до природи лісу, збереже­н­ня біо­різномані­т­тя і стабільності лісів, збалансов. лісокористува­н­ня і без­перервне викона­н­ня лісом екол. (середовище­утворювал., захис., рекреац. та ін.) функцій; за­стосува­н­ня багатофункціон. моделі веде­н­ня ліс. господарства; викори­ста­н­ня земель ліс. фонду для потреб мисливського господарства на засадах інтегров. і ощадливого викори­ста­н­ня ресурсів лісу, ком­­промісів, компенсацій втрат тієї чи ін. сторони. Пл. мислив. угідь України становить 47,3 млн га. Їх використовують бл. 900 юрид. і фіз. осіб, держ. і приват. під­приємств, громад. організацій. У структурі Агент­ства ліс. ресурсів України діє понад 30 Л. г., 2 з яких (Ново­град-Волин. у Житомир. обл. та Дашів. у Вінн. обл.) мають статус дослідних. Л. г. здійснюють заходи з від­творе­н­ня, при­множе­н­ня, рац. викори­ста­н­ня ресурсів ліс. тварин, від­несених до категорії мисливських (охорона, вольєрне роз­веде­н­ня, під­­годівля, роз­селе­н­ня тощо). Серед мислив. тварин, яким приділяється першочергова увага, — найцін­ніші і найпопулярніші серед мисливців обʼєкти полюва­н­ня: олені благородний і плямистий, козуля, дикі свині, хутрова і перната дичина. Важливе значе­н­ня має також від­творе­н­ня рідкіс. видів, зокрема зубра. Вільні стада зубрів сформовані в Л. г. на Він­нич­чині, Буковині, Волині, Львівщині. Істот. досягне­н­нями від­значаються Баранів. (Житомир. обл., роз­веде­н­ня оленя плямистого), Берегомет. (Чернів. обл.), Дні­пров.-Тетерів. (Київ. обл.), Старосамбір., Радехів. (обидва — Львів. обл.), Бережан. (Терноп. обл.), Звірів. (Волин. обл.) та ін. Л. м. Мислив.-госп. цін­ність угідь залежить від клімат. особливостей регіону, рельєфу, рослин­ності, погод. умов року, чин­ника турбува­н­ня, а також від фрагментарності (роз­поділу на окремі ур­очища), пере­тину транс­порт. магістралями, стану і структури популяцій мислив. тварин, чисельності хижаків і конкурент. видів, сан.-епідеміол. ситуації, наявності додатк. корм. бази на с.-г. землях. Ідеал. для існува­н­ня мислив. тварин умови в Україні практично від­сутні. Ліс. мислив. угі­д­дя складають бл. 15 % заг. площі мислив. угідь України. Вони як середовище існува­н­ня мислив. тварин від­різняються захис. властивостями, від­носно стабіл. корм. базою, мислив. фауна пред­ставлена в них найцін­нішими і найпопулярнішими обʼєктами полюва­н­ня. Крім того, ліс. мислив. угі­д­дя є специфіч. резерватом мислив. фауни, при пере­ущільнен­ні популяції тварини роз­селяються на суміжні території. За діючим законодавством, пере­ваги у правах щодо веде­н­ня мислив. господарства в ліс. мислив. угі­д­дях мають лісогосп. під­приємства. До осн. видів їхньої діяльності поряд з лісогосподарською від­носять мислив.-господарську. Актуал. напрямом діяльності Л. г. є для лісго­спів Карпат (лісистість понад 40 %), Поліс­ся (лісистість у межах 30 %), Лісо­степу. Частка ліс. мислив. угідь, напр., у гір. р-нах Закарпа­т­тя досягає 80 %, Львівщини — 60 % (37 % мислив. угідь обл. — лісові), вища за середню вона у низці р-нів Лісо­степу. Загалом ресурси мислив. тварин України протягом остан­ніх 50–60-ти р. виявляють стійку тенденцію до виснаже­н­ня. Повʼязують це з недо­стат. ефективністю мислив.-госп. діяльності, від­сутністю ста­біл. фінансува­н­ня та інвестицій, деякими ін. соц.-екон. та природ. явищами. Негативну роль ві­ді­грає споживац.-екс­тенсивне ставле­н­ня до мислив. ресурсів, властиве періодам екон. спаду. Осн. зав­да­н­нями мислив. господарства як специфіч. сфери соц.-екон. діяльності людини є під­вище­н­ня ефективності виробництва, створе­н­ня інфраструк­тури для належ. сервіс. обслуговува­н­ня мисливців, забезпече­н­ня рац. викори­ста­н­ня і від­творе­н­ня мислив. ресурсів. Мислив. госп-во є складовою час­тиною природокористування і здійснюється на науково об­ґрунтованих засадах та від­повід­но до нац. традицій і законодавства. Раціонально організ. мисливство — не лише засіб одержа­н­ня цін­них продуктів, а й обо­вʼязк. умова збереже­н­ня та від­творе­н­ня поголівʼя тварин. Нині утверджуються гуманіст. аспекти мисливства: мисливці беруть участь в охороні та при­множен­ні чисельності мислив. тварин, зо­крема рідкіс. видів, об­стоюють необхідність обмежень на за­стосува­н­ня небезпеч. для фауни технологій і речовин. В основі взаємозвʼязків тварин. та ін. компонентів ліс. екосистеми лежать корм. потреби тварин, тому при інтенсив. формі веде­н­ня ліс. господарства інтереси лісівництва і мисливства можуть ви­явитися суперечливими. Лісогосп. діяльність, спрямов. на під­вище­н­ня продуктивності лісів, покраще­н­ня структури ліс. фонду, має позитивне значе­н­ня для мислив. господарства. Ві­домо, що фауна одноманітних, не охо­плених лісівн. заходами лісів, бідніша від фауни лісів, у яких провадиться інтенсивна лісогосп. діяльність, внаслідок чого формуються різноманітні за віком, складом мозаїчні угі­д­дя. Що ж до інтересів галузей, то вони можуть бути узгоджені у форматі комплекс. Л. г., який полягає в ефектив. комбінуван­ні лісівн. та біо­тех. заходів. У сучас. умовах стратег. орієнтири Л. г. перед­бачають, насамперед, збереже­н­ня фауніст. комп­лексів і середовищ їхнього існу­ва­н­ня; сприя­н­ня мислив. тваринам на всіх етапах роз­витку; ди­ференці­йов. веде­н­ня мислив. господарства в лісах різних категорій; забезпече­н­ня інвестиц. привабливості галузі, її тех. оснаще­н­ня і компʼютеризацію, формува­н­ня держ. механізмів під­тримки, вдосконале­н­ня нормат.-правової бази. У форматі комплекс. Л. г. най­ефективніше можуть бути вирішені пита­н­ня оптимізації якості угідь і видового складу мислив. фауни, а також організац. пита­н­ня. Зважаючи на стратегію лісогосп. діяльності, яка нині реалізується в Україні, Л. г. набуває реал. можливостей для інтенсифікації, ефектив. і стабіл. функціонува­н­ня.

Спів­роб. Нац. лісотех. університету України (Львів) вперше в Україні і Сх. Європі роз­робили про­граму для дисциплін «лісомислив. госп-во» та «мислив. госп-во».

Завантажити статтю