Лісотехнічний університет України Національний
ЛІСОТЕХНІ́ЧНИЙ УНІВЕРСИТЕ́Т УКРАЇ́НИ Національний – вищий навчальний заклад, що здійснює підготовку фахівців для лісового сектору та суміжних секторів економіки України. Засн. 1874 у Львові як Крайова школа ліс. господарства. 1908–19 – Вища крайова школа ліс. господарства; 1919–21 – рільн.-ліс. факультет Львів. політехніки; 1921–23 – ліс., 1923–24 – лісоагроном. факультет Укр. високої тех. школи при Укр. таєм. університеті; 1924–41 – рільн.-ліс. ф-т, 1941–44 – ліс. фахові курси, 1944–45 – ліс. (лісогосп.) факультет Львів. політех. інституту; 1945–93 – Львів. лісотех. інститут; 1993–2005 – Укр. держ. лісотех. університет; від 2005 – сучасна назва. В структурі Університету – 4 навч.-наук. інститути (ліс. і садово-парк. господарства; інж. механіки, автоматизації та комп’ютерно-інтегров. технологій; деревооброб. технологій і дизайну; екол. економіки і менеджменту), Центр доуніверситет. та післядиплом. освіти, н.-д. частина, Мала ліс. академія, Технол. коледж (Львів), Закарп. лісотех. коледж і Навч.-консультац. центр (обидва – м. Хуст Закарп. обл.), Ботан. сад, Страдчів. навч.-вироб. лісокомбінат (Яворів. р-н Львів. обл.), Поліс. наук.-навч. лісоекол. лаб. (смт Шацьк Волин. обл.), 3 навч.-наук. лісоекол. стаціонари (у м. Моршин Стрий. р-ну, смт Славське Сколів. р-ну (обидва – Львів. обл.) та Івано-Франкове Яворів. р-ну). Від 1997 при ВНЗі функціонує навч. комплекс «Лісотех. освіта», у складі якого – навч. заклади 1–2-х рівнів акредитації лісотех. профілю у різних регіонах України. На 33-х каф. працюють понад 400 викл. та н. с., зокрема 1 академік HAHУ, 48 д-рів і 232 канд. н. Серед відомих учених – І. Батін, Б. Гастєв, М. Горшенін, С. Генсірук, З. Герушинський, Д. Дудюк, С. Дзюбик, В. Коліщук, Я. Сабан, К. Татаринов, С. Шевченко, Т. Шкіря, А. Яцюк, С. Стойко, Ю. Туниця. Навч. бл. 6-ти тис. студентів (з них бл. 4-х тис. осіб – на денній формі). Основні напрями наук. досліджень: підвищення продуктивності та біол. стійкості ліс. екосистем; збільшення лісистості тер. України; генет. потенціал популяцій осн. лісоутворювал. порід України, його збереження та рац. використання; охорона, відтворення й рац. використання мислив. фауни; лісоекол. аспекти функціонування новоствор. заповідників; абразивне оброблення деревини та підвищення стійкості дереворізал. інструменту; основи автоматизації технологій і упр. склад. вироб. системами лісопром. комплексу; екол.-екон. засади лісокористування та охорони довкілля. Співроб. Університету займаються підготовкою Екологічної Конституції Землі – глобал. екон.-правового акта екол. безпеки планети та сталого розвитку. Заклад видає зб. «Лісове господарство, лісова, паперова і деревообробна промисловість» (від 1964), «Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України» (від 1994). Має 9 навч.-лаборатор. корпусів, 4 гуртожитки, санаторій-профілакторій, оздоровчо-спорт. табір «Лісотехнік» на березі Чорного моря (с. Рибаківка Березан. р-ну Микол. обл.). Перші куратори школи – В. Дзєдушицький, Г. Стжелецький (до 1892), нині ректор – Ю. Туниця (від 1993).
Літ.: Національний лісотехнічний університет України. К., 2014.
Г. Т. Криницький
Рекомендована література
- Національний лісотехнічний університет України. К., 2014.