Лісотехнічний університет України Національний

Визначення і загальна характеристика

ЛІСОТЕХНІ́ЧНИЙ УНІВЕРСИТЕ́Т УКРАЇ́НИ Національний — вищий на­вчальний заклад, що здійснює під­готовку фахівців для лісового сектору та суміжних секторів економіки України. Засн. 1874 у Львові як Кра­йова школа ліс. господарства. 1908–19 — Вища кра­йова школа ліс. господарства; 1919–21 — рільн.-ліс. факультет Львів. політехніки; 1921–23 — ліс., 1923–24 — лісоагроном. факультет Укр. високої тех. школи при Укр. таєм. університеті; 1924–41 — рільн.-ліс. ф-т, 1941–44 — ліс. фахові курси, 1944–45 — ліс. (лісогосп.) факультет Львів. політех. ін­ституту; 1945–93 — Львів. лісотех. ін­ститут; 1993–2005 — Укр. держ. лісотех. університет; від 2005 — сучасна назва. В структурі Університету — 4 навч.-наук. ін­ститути (ліс. і садово-парк. господарства; інж. механіки, автоматизації та компʼютерно-інте­гров. технологій; дерево­оброб. технологій і дизайну; екол. економіки і менеджменту), Центр доуніверситет. та післядиплом. освіти, н.-д. частина, Мала ліс. академія, Технол. коледж (Львів), Закарп. лісотех. коледж і Навч.-консультац. центр (обидва — м. Хуст Закарп. обл.), Ботан. сад, Страдчів. навч.-вироб. лісокомбінат (Яворів. р-н Львів. обл.), Поліс. наук.-навч. лісоекол. лаб. (смт Шацьк Волин. обл.), 3 навч.-наук. лісоекол. стаціонари (у м. Моршин Стрий. р-ну, смт Славське Сколів. р-ну (обидва — Львів. обл.) та Івано-Франкове Яворів. р-ну). Від 1997 при ВНЗі функціонує навч. комплекс «Лісотех. освіта», у складі якого — навч. заклади 1–2-х рівнів акредитації лісотех. профілю у різних регіонах України. На 33-х каф. працюють понад 400 викл. та н. с., зокрема 1 академік HAHУ, 48 д-рів і 232 канд. н. Серед ві­домих учених — І. Батін, Б. Гастєв, М. Горшенін, С. Генсірук, З. Герушинський, Д. Дудюк, С. Дзюбик, В. Коліщук, Я. Сабан, К. Татаринов, С. Шевченко, Т. Шкіря, А. Яцюк, С. Стойко, Ю. Туниця. Навч. бл. 6-ти тис. студентів (з них бл. 4-х тис. осіб — на ден­ній формі). Основні напрями наук. досліджень: під­вище­н­ня продуктивності та біол. стійкості ліс. екосистем; збільше­н­ня лісистості тер. України; генет. потенціал популяцій осн. лісо­­утворювал. порід України, його збереже­н­ня та рац. викори­ста­н­ня; охорона, від­творе­н­ня й рац. викори­ста­н­ня мислив. фауни; лісоекол. аспекти функціонува­н­ня ново­створ. заповід­ників; абразивне обробле­н­ня деревини та під­вище­н­ня стійкості дереворізал. інструменту; основи автоматизації технологій і упр. склад. вироб. системами лі­со­пром. комплексу; екол.-екон. засади лісокористува­н­ня та охорони довкі­л­ля. Спів­роб. Університету за­ймаються під­готовкою Екологічної Консти­туції Землі — глобал. екон.-правового акта екол. без­пеки планети та сталого роз­витку. Заклад видає зб. «Лісове господарство, лісова, паперова і деревооб­робна промисловість» (від 1964), «Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України» (від 1994). Має 9 навч.-лаборатор. корпусів, 4 гуртожитки, санаторій-профілакторій, оздоровчо-спорт. табір «Лісотехнік» на березі Чорного моря (с. Рибаківка Березан. р-ну Микол. обл.). Перші куратори школи — В. Дзєдушицький, Г. Стжелецький (до 1892), нині ректор — Ю. Туниця (від 1993).

Літ.: Національний лісотехнічний уні­верситет України. К., 2014.

Г. Т. Криницький

Завантажити статтю