Літературна критика
Визначення і загальна характеристика
«ЛІТЕРАТУ́РНА КРИ́ТИКА» — щомісячний літературознавчий і критико-бібліографічний журнал. Виходив українською мовою під назвами «Критика» (1928–32; у Харкові), «За марксо-ленінську критику» (1932–35; від 1934 (№ 11) — у Києві), 1936–40 — «Л. к.» (з перервами: 1937 — 5 номерів, 1938 — 2) накладом 4–7 тис. прим. 1932–34 — орган Держ. видавн. об’єдн. України, а потім — СПУ. 1941 журнал ліквідовано, замість нього почав виходити часопис «Радянська Україна». У різний час вид. очолювали В. Десняк, В. Коряк, С. Щупак, А. Головко, І. Стебун та ін. Вміщував статті з питань марксист.-ленін. естетики, історії й поетики драми, роману, висвітлював питання становлення й розвитку укр. рад. літ-ри, історії й теорії дожовтн. й рад. критики та літературознавства. Друкував статті-огляди про укр. театр, живопис, кіномистецтво, музику. Значне місце відводили нарисам про творчість Т. Шевченка, М. Коцюбинського, П. Грабовського, О. Серафимовича, А. Головка, Петра Панча, Мирослава Ірчана, І. Микитенка, Івана Ле, Г. Епіка, В. Ґжицького, І. Кулика, К. Гордієнка та ін. Аналізові окремих їхніх творів були притаманні політ.-кон’юнктурні викривлення. Зрідка публікували статті про новітні тенденції й явища у зарубіж. літературі й кіно. Уміщував рец. на твори П. Тичини, В. Сосюри, Ю. Яновського, Ю. Смолича, Н. Рибака, М. Островського, О. Влизька, В. Бобинського, які вирізнялися вульгарно-соціол. штампами, кон’юнктур. тенденційністю, класовою нетерпимістю, нехтуванням специфікою творчості та нац. своєрідності укр. літ-ри. Був засобом запровадження політики партії в галузі худож. літ-ри та мистецтва.
Завантажити статтю
