Літки

ЛІ́ТКИ — село Броварського ра­йону Київської області. Знаходиться на лівому березі р. Десна (притока Дніпра), за 55 км від Києва, за 30 км від райцентру та за 21 км від залізнич. ст. Велика Димерка. На Пн. Зх. від села у Десну впадає її рукав Любич, разом вони формують найбільший в Україні річк. о-в Любичів. Л. — рекреац. зона Київщини; тут функціонує низка баз від­починку й оздоров. центрів. Площа 48,65 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 2499 осіб, станом на 2015 — 2368 осіб; пере­важно українці. 1879 тут зна­йдено великий скарб гол­ланд. талерів (17 ст). За нар. пере­казами, назва походить від літува­н­ня худоби на випасах. На думку деяких дослідників, Л. заснував 1128 зять Володимира Мономаха князь Всеволод Давидович. Вперше у писем. джерелах згадуються 1392, коли їх подарував Дмитру Сороці литов. князь Вітовт. Раніше поселе­н­ня мало назви Літковичі, Великі Літковичі, Великі Л. Після Люблін. унії 1569 ві­ді­йшло до Польщі. Жит. брали участь у селян.-козац. пов­ста­н­нях П. Павлюка (1637), Я. Острянина і Д. Гуні (1638), Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Від­тоді — у складі Рос. імперії. Деякий час Л. належали Київ. Видубиц. монастирю. У середньовіч­чі вони вже мали статус м-ка. Здавна були роз­винені чумацтво, торгівля (продавали коней, худобу, одяг, посуд, хліб), ремісництво (у 17 ст. — 10, 1770 — 5 цехів), різні види нар. мистецтва, зокрема лозоплеті­н­ня та вишива­н­ня. Від часів Руїни до 1930-х рр. у місц. церкві св. Миколая зберігалося Літківське Євангеліє, написане на­прикінці 16 ст. на Волині. 1766 при церкві св. Миколая діяли шпиталь та школа. 1666 нараховувалося 153, 1726 — 177, 1784 — 1876, 1858 — 126 дворів (знач. шкоди за­вдала повінь 1845). У 1700–82 — центр Літків. пов. У 19 — на поч. 20 ст. — містечко Остер. пов. Черніг. губ. 1876 від­крито міністер. школу. На поч. 20 ст. уведено в екс­плуатацію електро­станцію. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. У січні 1918 у Л. в бою з більшов. загоном загинув 21 юнак, ще кілька осіб були закатовані. На їхній могилі місц. жит. насипали курган, а згодом сільс. тесляр С. Обеременко встановив хрест, за що 1937 був засудж. до 10-ти р. таборів. 1996 могилу-меморіал героям «Літків. Крут» від­новили. 1920 літківці під керівництвом Т. Короля брали участь у пов­стан­ні проти більшов. влади та проголосили Літків. республіку. Згодом понад 100 пов­станців роз­стріляли, багатьох засудили до різних термінів увʼязне­н­ня. Жит. потерпали від голодомору 1932–33. Від вересня 1941 до вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Понад 2 місяці у селі роз­ташовувався фронт. шпиталь, куди привозили поранених із Лютізького плацдарму. У селі у 2-х брат. могилах поховали понад 450 рад. і чехословац. воїнів, зокрема й Героя Рад. Союзу В. Харченка. На поч. 1970-х рр. мешкали понад 3,8 тис. осіб. Нині працюють Літківська швейна фабрика «Любич» (від 1924), Літківська фаб­рика художніх виробів ім. Т. Шевченка (від 1960), Літків. швейна ф-ка «Ніна», заводи «Полімер-ПАК» (поліетилен. плівка та труби), «Юко Україна» (польс. ручні інструменти «Juco») та «Харчовик» (напів­фабрикати). У Л. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка, шкіл. етногр.-краєзн. музей; мед. амбулаторія; від­діл. оща­дбанку. Реліг. громади: УПЦ КП, УПЦ МП, євангел. християн-баптистів. Встановлено погру­д­дя Т. Шевченка, памʼятник «Неві­домому солдату», обеліск Слави воїнам-землякам, монумент жертвам голодомору. Серед видат. уродженців — брати письмен­ник Василь та архітектор укр. бароко Іван Григоровичі-Барські (18 ст.); фахівець у галузі радіо­електроніки та телекомунікац. систем, академік НАНУ М. Ільченко, історик, археолог, музеє­знавець, чл.-кор. НАНУ О. Моця, фахівець у галузі енергетики О. Музиченко; редактор Н. Орлова; художник кіно М. Рєзник; Герой Радянського Союзу Г. Костенко; баскетболістка Л. Назаренко. 1935–38 у Літків. школі працював письмен­ник і драматург М. Стельмах. У селі він організував фольклорно-етногр. роботу, зокрема збирав з учнями зразки вишивок, нар. пісні; літків. період життя від­образив у романі «Дума про тебе» (К., 1969). Від 1830 ві­домі 4 поколі­н­ня родини Шевченків, які роз­писували церкви, зокрема й Володимир. собор у Києві. Пред­ставник цієї родини А. Шевченко спроектував памʼятник Т. Шевченку в Палермо побл. Торонто, Будинок культури, памʼятник воїнам-землякам, парк у Л., брав участь у архіт. вирішен­ні Інгулец. зрошув.-насос. ст., Кахов. зрошув. системи, Пн.-Крим. ка­налу. У Л. від 1974 живе майстриня худож. ткацтва і килимарства, засл. майстер нар. творчості України О. Прокопенко.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю