ЛІ́ТУС Микола Гнатович (15. 01. 1925, с. Цибулеве Знамʼян. р-ну, нині Кіровогр. обл.) — кінорежисер. Заслужений діяч мистецтв України (2005). Член НСКінУ (1989). Учасник 2-ї світової вій­ни. Закін. істор. факультет Кіров. пед. ін­ституту (РФ, 1950), ВДІК (Москва, 1955; майстерня Г. Александрова). По­ставив на Сталін­абад. студії худож. фільмів (нині Душанбе) стрічку «Мій друг Наврузов» (1957, спів­­авт.). Працював 1957–96 на Нац. кіностудії худож. фільмів ім. О. Дов­жен­ка; водночас 1968–83 викладав у Ін­ституті театр. мистецтва (обидва — Київ). Зняв ігрові стрічки: «Веселка» (1959), «Звичайна історія» (1960, спів­­авт.), «Королева бензоколонки» (1963, спів­­авт.), «Дні льотні» (1966, спів­­авт.), «Лише три тижні» (1971, спів­­авт.), «Якщо ти підеш» (1977, спів­­авт.), «Дачна по­їздка сержанта Цибулі» (1979, спів­­авт.), «Подола­н­ня» (1982, спів­­авт.), «На крутозламі», «Пароль знали двоє» (обидві — 1985), «Випадок із газетної практики» (1987), «Зірка шерифа» (1991), «Ленін у вогнен­ному кільці» (1993), «Дар божий» (1998), «У Бога мертвих немає» (1999). На студії «Київнаукфільм» створив неігрові фільми: «Київський театр імені Франка» (1968), «Гра­дус паді­н­ня», «Врятуй людину» (обидва — 1973), «Спів­ають сол­дати» (1974), «Пів­ден­ні траси» (1975). Л. — майстер жанр. кіно, його фільми мали великий успіх у глядац. аудиторії.