Лішня

ЛІ́ШНЯ — село Дрогобицького ра­йону Львівської області. Лішнян. сільс. раді під­порядк. с. Монастир-Ліш­нянський, яке прилягає у пн.-зх. частині до Л. Село знаходиться в межах Прибе­скид. підзони Пе­редкарпат. височини, на р. Бар (притока Тисмениці, бас. Дністра), за 85 км від обл. центру, за 6 км від райцентру та за 7 км від залізнич. ст. Дрогобич. Пл. Л. 2,9 км². За пере­писом насел. 2001, у Л. проживали 2367, у Монастирі-Лішнянському — 321 особа; станом на 2016 — від­повід­но 2563 і 287 осіб; пере­важно українці. Засн. 1514. За легендою, Л. виникла на місці зруй­нованого татарами м-ка Бар, від якого залишилися декілька хат. Спочатку поселе­н­ня називали Лишнє, Лишня, пізніше — Л. Ві­домо, що від кін. 14 ст. Дрогобичем управляв магістрат, якому під­порядковувалися обведена валами центр. частина міста та перед­містя Завіжне, За­двірне, Лішнянське. Впродовж 16–18 ст. лішнянці пере­бували під владою Польщі, а село адміністративно належало до Пере­мишл. землі. У 1740–60-х рр. Л. володіли пани Туркули. У 17 ст. на околиці від­крито монастир чину св. Василія Великого, а навколо нього згодом зʼявилося нинішнє с. Монастир-Лішнянський. У привілеї, ви­даному 1666 польс. королем Яном Казимиром ігумену Сильвестру Тваровському, прихильнику Берестей. унії, міститься перша згадка про лішнян. василіян. 1698 монахи звели деревʼяну церкву св. пророка Іллі з дзвіницею, яка нині є памʼяткою архітектури нац. значе­н­ня. 1775 вона пере­стала бути монастирською (нині діє громада УГКЦ). 1802, згідно з написом на внутр. пн. частині, докорін­но пере­будована. Будівля церкви св. пророка Іллі є тризруб. без­верхою, латин. типу, її дах завершують 2 маківки. Зх. частина храму стоїть не на фундаменті, а під­тримується різьбленими колонами. Бруси оздоблені орнаментом у стилі 17 ст. Іконостас створ. у 17–18 ст., прикрашений фігурами 12-ти апостолів. Ре­ставрац. роботи у церкві св. пророка Іллі проводили 1832, 1969 і 1992. Після 1-го поділу Польщі 1772 Л. — у складі Австрії (1867–1918 — Австро-Угор. імперії). 1819–21 в Л. збудовано муровану церкву св. архістратига Михаїла, яку нині також використовує громада УГКЦ. 1880 у селі проживали 1276 осіб. Від 1880-х рр. функціонувала однокласна школа. 1918 Л. уві­йшла до складу ЗУНР, 1919 — Польщі, 1939 — УРСР. 1934–39 існувала Лішнян гміна Дрогоб. пов. Львів. воєводства. У вересні 1939 польс. військовики роз­стріляли 6 чоловіків і 1 жінку. Від липня 1941 до серпня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. багато лішнянців брали участь у зброй. боротьбі у складі ОУН–УПА. 1939–59 Л. входила до Дрогоб. обл., 1959 при­єд­нана до Львів. обл. Нині у Л. — від­діл зем­леробства, багаторіч. трав і тварин­ництва (у рад. період і 1990–2000-х рр. — Пере­дкарпат. філія) Ін­ституту с. господарства Карпат. регіону НААНУ; заг.-осв. школа; Музей історії учительства й освіти Дрогобич­чини (засн. 2003 Л. Ліщинським; зберігаються архівні документи, класні журнали та під­ручники від 1918, старі газети, фотоматеріали, де пред­ставлені вчител. династії регіону), філія Доброгостів. муз. школи, Будинок учнів. творчості, Нар. дім; лікар. амбулаторія. Для туристів у Л. працює ресторан «Інклюз», у Монастирі-Лішнянському — агрооселя «Сосновий бір». У Л. починається 7-кілометр. художньо-мемор. комплекс «До­рога Івана Франка». Встановлено памʼятники І. Франку (памʼят­ка монум. мистецтва; скульптор Й. Садовський, арх. І. Француз). Серед видат. уродженців — фти­зіатр В. Фрайт, диригент, музико­знавець, композитор Р. Со­вʼяк (2012 у селі про­йшов 1-й кра­йовий хор. фестиваль його імені), громад. діяч, меценат Р. Карбівник. З Л. повʼязані жит­тя та діяльність зоотехніків, агрономів, селекціонерів Р. Кавки, Г. Коника, О. Мацьківа, З. Сича.

Завантажити статтю