Ліщин

ЛІ́ЩИН — село Житомирського ра­йону Житомирської області. Ліщин. сільс. раді під­порядк. с. Тарасівка. Знаходиться на р. Гуйва (притока Тетерева, бас. Дніпра), за 20 км від рай. і обл. центру та за­­лізнич. ст. Житомир. Площа 47,3 км². За пере­писом насел. 2001, проживало 1265 осіб, станом на 2015 — 1264 особи; пере­важно українці. Залізнич. зупинк. пункт. За 2 км проходить автомобіл. шлях Сквира (Київ. обл.) — Житомир. Назва села походить від ур­очища Ліщин. ліс, яке і нині знаходиться на лівому березі Гуйви. Побл. нього і виник Л., а на правому березі тривалий час існувало окреме с. Тулин (у 2-й пол. 20 ст. насел. пункти обʼєд­­нано). У Л. та його околицях виявлено артефакти черняхів. культури, залишки зброї, побут. речей, знарядь праці древлян, рим. монети, наконечники стріл і спи­­сів татаро-монголів. За твердже­н­ням низки дослідників, тутешнє поселе­н­ня входило до Древлян. племін. союзу та було повністю зруйноване у 2-й пол. 13 ст. під час татаро-монгол. навали. Вперше Л. згадується у писем. джерелах 2-ї пол. 16 ст. Він входив до Великого князівства Литовського, від 1569 — до Польщі. Здавна у Л. мешкала значна євр. громада, тут проходив торг. шлях Житомир–Бердичів (нині Житомир. обл.). Євреї почали селитися на тер. Замк. гори (на лівому березі Гуйви). 1618 поселе­н­ня згадується як містечко Лесчин. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмель­­ницького, гайдамац. русі, Коліїв­­щині, пов­стан­ні під керівництвом С. Палія. Тривалий час навколиш. землями володіли польс. магнати Поляновські. Після 2-го поділу Польщі 1793 Л. ві­ді­йшов до Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — містечко Житомир. пов. Волин. губ. На­прикінці 19 — на поч. 20 ст. мешкало бл. 1,7 тис. осіб, діяли церква, синагога та костел, працювали 2 водяні млини, ф-ка смоли, 12 магазинів, налічувалося 16 ремісників. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. У 1920-х рр. статус м-ка скасовано, від­тоді — село. 1923–25 — у складі Андрушів., травень–вересень 1925 — Левків., 1925–30 — Іванків., 1930–62 та від 1965 — Житомир. (до 1939 — Троянівський), 1962–65 — Коростишів. р-нів; від 1932 — Київ., від 1937 — Житомир. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена 370-ти померлих від голоду), за­знали сталін. ре­пресій. Від серед. липня 1941 до кін. 1943 — під нім.-фашист. окупацією. За визволе­н­ня села (двічі — у листопаді та грудні 1943) точилися запек­лі бої, тут загинуло багато рад. воїнів, зокрема Герой Радянського Союзу І. Тхагушев (похов. у брат. могилі в Л.). На фронтах 2-ї світової війни загинули 202 односельці. Нині у Л. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; лікар. амбулаторія. За межами села здобула популярність фольк­лорна група «Ліщинонька». Па­­мʼятки архітектури заг.-держ. значе­н­ня поч. 19 ст.: це­гляні садиб. будинок у стилі класицизму та Троїц. костел з дзвіницею у стилі пізнього бароко (нині УПЦ МП; обидва споруджені на кошти Поляновських). Троїц. костел є тринав. базилікою з низькими бічними навами, остан. барок. взір­цем в Україні (за часом зведе­н­ня), один з яскравих прикладів між­конфес. транс­формації культ. споруди. Гол. фасад виконаний у дорич. ордері, оздоблений горизонт. рустом. Фасад фланкований спареними пілястрами, що спираються на цоколь та несуть дорич. антаблемент, і завершений трикут. фронтоном з декор. вазами по кутах. Симетр. композиція гол. фасаду посилена потуж. приземкуватими обелісками, закріпленими на кутах бічних нав. У центр. наві облаштовано великі прямокутні вікна, у бічних — напів­циркульні. Пере­кри­т­тя центр. нави — напів­циркул. склепі­н­ня з роз­палубками, бічних — хрещаті склепі­н­ня. Інтерʼєр вирішений в іонічному ордері. Дзвіниця квадратна в плані, двохʼ­ярусна з намет. заверше­н­ням. Діє також громада євангел. християн-баптистів. Ліщин. палац одноповерховий, прямокутний у плані, з двома бічними ризалітами, акцентованими на гол. фасаді чотирьохколон. портиками. Вікна будівлі оздоблені прямими сандриками, кути під­силені пілястрами, над стінами ви­ступає карниз простого профілю, їхні площини на рівні сандриків прикрашені ампір. гірляндами. Нині будівля в аварій. стані, дві з восьми колон не збереглися. 1825 у садибі від­булася зу­стріч пред­ставників Пд. товариства та Товариства обʼ­єд­на­них словʼян. Встановлено памʼятник «Матері», обеліск Слави воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятні знаки жертвам голодомору та політ. ре­пресій і на місці боїв за визволе­н­ня села від нім.-фашист. окупації. У Тарасівці народився спів­ак, засл. арт. України В. Коваленко. Серед видат. уродженців Л. — право­знавець, письмен­ник А. Драга (мешкає у Москві), шахтар, Герой Соц. Праці Б. Сте­ценко.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю