Ліщинер Михайло Іванович
Визначення і загальна характеристика
ЛІЩИ́НЕР Михайло Іванович (23. 04. 1912, м. Тирасполь, нині Молдова — 29. 10. 1992, Львів) — живописець. Член СХУ (1940-і рр.). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Кам’янець-Поділ. худож.-пром. школу (нині Хмельн. обл., 1931; викл. В. Гаґенмейстер), Київ. худож. інститут (1941; майстерня П. Волокидіна). Працював у Львові: 1947–54 — викладач Інституту прикладного та декоративного мистецтва; 1954–72 — у Худож. фонді. На творчій роботі. Брав участь у мист. виставках від 1960-х рр. Персон. — у Кишиневі (1969), Львові (1970, 1972, 1982, 1987, 1991), посмертні — у Львові (1993, 1997, 2004, 2009, 2011), Києві (2011), Хмельницькому (2012). Основні галузі — станк. і монум. живопис. Створював портрети, натюрморти, пейзажі, темат. композиції, настінні розписи. Для творчості Л. характерні декоративізм, площинність зображення, узагальненість форм, вільна гра кольорів та ритмів, орієнтація на новітнє франц. мистецтво. Деякі роботи зберігаються у Львів. галереї мистецтв, Нац. музеї у Львові, Хмельн., Кишинів. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Спомин. Тут поховано серце М. Кутузова» (1947), «Натюрморт з оселедцем» (1959), «Поети», «Повернення» (обидва — 1966), «Біля дзеркала» (1968; 1980), «Бережіть мир» (1969), «Мелодія» (1970), «Автопортрет» (1976; 1990), «Дівчина з казки», «Лихо пияцтва», «Натюрморт із червоною рибкою», «Натюрморт із квіткою» (усі — 1981), «Евакуація» (1982), «Циганка» (1984), «Містечко», «У сім’ї» (обидва — 1986), «Кераміка» (1987), «Сон у зоряну ніч», «Відпочинок», «Дівчина» (усі — 1988), «Цирк», «Застілля», «Блазень», «Очікування», «Натюрморт зі статуеткою», «Пісня», «Вечір» (усі — 1989), «Шахісти», «Індія», «Побачення», «Весілля», «Мадонна», «Силач», «П. Волокидін», «Орнамент», «Більярдист» (усі — 1990), «Натюрморт із лимоном» (1992); серії розписів у Львів. університеті — «Герої Шевченкових творів», «Минуле і сучасне українського народу» (обидві — 1960, співавт.).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
