Лобанов Леонід Григорович
ЛОБА́НОВ Леонід Григорович (23. 02. 1921, с. Новопокровка, нині Пн.-Казахстан. обл., Казахстан — 25. 05. 1982, Київ) — поет. Учасник 2-ї світової війни. Втратив зір. Закін. Київський університет (1947). Жив в Україні. Писав російською мовою. Перша збірка — «Свет» (Л., 1947). У творах Л. центр. місце відведено темі війни: зб. «Утро Родины» (1950), «Такие не сдаются: Стихи и поэма» (1957), «Дорогами бурь: Стихи и поэма» (1958), «Мужество» (1959), «Зримое чудо» (1963), «Проба жизнью» (1968), «Верю, люблю, утверждаю: Стихотворения и поэмы» (1969), «До последнего вздоха: Стихи и поэмы» (1974). Писав також для дітей (зб. «Быть хвастуньей не хочу», 1971). Підготував зб. вибр. творів «Под пальцами трепещут лепестки» (1973), «Кончилось знойное лето» (1980). Усі зазначені книги видано в Києві. Укр. мотиви відображено у віршах «Т. Г. Шевченко», «Украина, моя Украина», «Почки киевских каштанов» та ін. Деякі власні поезії переклав українською мовою.
Рекомендована література
- Самійленко А. Слово поета-воїна // Дніпро. 1948. № 2;
- Шевелев Н. «Опаленный дыханием молний...» // Радуга. 1967. № 6;
- Кравець О. По крутой дороге: [К 60-летию со дня рожд. поэта] // Там само. 1981. № 7.
Завантажити статтю
Людина 
