ЛОБА́НОВ Леонід Григорович (23. 02. 1921, с. Новопокровка, нині Пн.-Ка­зах­стан. обл., Казах­стан — 25. 05. 1982, Київ) — поет. Учасник 2-ї світової війни. Втратив зір. Закін. Київський університет (1947). Жив в Україні. Писав російською мовою. Перша збірка — «Свет» (Л., 1947). У творах Л. центр. місце від­ведено темі війни: зб. «Утро Родины» (1950), «Такие не сдаются: Стихи и по­эма» (1957), «Дорогами бурь: Сти­хи и поэма» (1958), «Мужество» (1959), «Зримое чудо» (1963), «Проба жизнью» (1968), «Верю, люблю, утверждаю: Сти­хотворения и поэмы» (1969), «До последнего вздоха: Стихи и поэмы» (1974). Писав також для дітей (зб. «Быть хвастуньей не хочу», 1971). Під­готував зб. вибр. творів «Под пальцами тре­пещут лепестки» (1973), «Кончилось знойное лето» (1980). Усі за­значені книги ви­дано в Києві. Укр. мотиви від­ображено у вір­шах «Т. Г. Шевченко», «Украина, моя Украина», «Почки киевских каштанов» та ін. Деякі власні поезії пере­клав українською мовою.