Локачі

Визначення і загальна характеристика

ЛОКАЧІ́  — селище міського типу Волинської області, райцентр. Знахо­диться на правому березі р. Луга (притока Західного Бугу) та її притоці Луга-Свинорийка (створ. ставок пл. водного дзеркала 10 га, використовується як зона від­починку; побл. Л. у неї впадає Війниця, яка за 10 км бере початок побл. однойм. села), за 56 км від обл. центру та за 26 км від залізнич. ст. Іваничі. Площа 6,83 км². За пере­писом 2001, насел. становило 4101 особа (складає 99,6 % до 1989), станом на січень 2015 — 3887 осіб (пере­важно українці). Тут виявлено залишки городища давньорус. часів, зна­йдено бронз. римську монету Марка Аврелія (161–180). Уперше згадується у писем. джерелах 1508. У різний час Л. належали князям Глинським, Четвертинським, Чорторийським, Санґушкам, Острозь­ким, Потоцьким, Пронським, шля­хет. родині Вільгів. Чорторийські побл. с. Козлів, нав­проти Л. збу­дували замок. 1583 тут було 173, 1629 — 187 дворів. У 16–17 ст. Л. потерпали від частих татар. нападів. 1611 на­дано Маґдебур. право. На поч. 17 ст. у м-ку вже проводили 4 ярмарки. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1781 і 1787 у м-ку побував польс. король Станіслав ІІ Авґуст Понятовський. Після 3-го поділу Польщі 1795 Л. ві­ді­йшли до скла­ду Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — містечко Володимир-Волин. пов. Волин. губ. 1803 від­крито парафіял. училище. 1868 діяли 2 сукон­ні ф-ки, цегел. завод та 36 крамниць. Здавна у Л. мешкала значна євр. громада. За пере­писом 1897, насел. ста­новило 2309 осіб, з них 1730 єв­реїв. На поч. 20 ст. щомісяця кожного 15 числа проводили одноден­ні ярмарки. Під час 1-ї світової війни побл. Л. проходила лінія фронту. На­прикінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася. 1921–39 — у складі Поль­щі, від 1939 — УРСР. До 1939 — містечко Хорів. гміни Горохів. пов. Волин. воєводства; від­тоді — смт, райцентр Волин. обл. Від 23 червня 1941 до 18 липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти роз­стріляли понад 3,6 тис. євреїв. До серед. 1950-х рр. у Л. вели збройну бо­ротьбу загони ОУН–УПА. У Л. — навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-гімназія», дитсадок, Будинок школяра; Будинок культури, 2 б-ки, муз. школа; центр. рай. лікарня; готель. Виходить рай. г. «Селянське життя». Функ­ціонують народні колектив пісні і танцю «Любисток», хор. капела та театр. Реліг. громади: УПЦ МП, УПЦ КП, християн віри євангельської, євангел. християн-бап­тистів, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови. Памʼятки архітектури: каплиця Преображен. церкви (18 ст.; нац. значе­н­ня), Микол. церква (1912). Встановлено ме­моріал на честь воїнів-визволителів та воїнів-земляків, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятні знаки євреям, яких роз­стріляли нацисти, «Танк ІС-2». Серед видат. уродженців — вет. лікар В. Третевич, критик, прозаїк М. Малиновська, поет, про­заїк В. Штинько, музико­знавець О. Коменда. У Локачин. райфінвід­ділі працював економіст М. Мних.

Літ.: Волынь туристская: Путеводитель. Л., 1984; Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Поліс­ся: Краєзн. слов. — від найдавніших часів до 1914 р. Він­ніпег, 1986. Т. 2; Локачі. Маленьке містечко у великій історії України: Краєзн. нарис. Лц., 2006.

О. М. Алексан­друк

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю