ЛО́МОВ Георгій Іполитович (справж. — Оп­поков; 28. 01(09. 02). 1888, м. Саратов, Росія — 02. 09. 1937, Москва) — партійний і радянсь­кий діяч. Далекий родич М. Грушевського. Навч. у Саратов. гімназії, 1906–10 — у С.-Пе­тербур. університеті (1913 екс­терном склав держ. іспити). 1903 вступив до РСДРП, вів рев. роботу в Саратові, м. Іва­ново-Вознесенськ (Росія), Мос­кві, С.-Пе­тербурзі. 1910–13 пере­бував на заслан­ні в Архангел. губ. (брав участь у екс­педиціях із дослідж. Пн. Льодовитого океану), від 1916 — в Іркут. губ. (обидві — Росія). Після Лютн. революції 1917 — чл. Моск. обл. бюро та Моск. комітету РСДРП(б); у жовтні–листопаді того ж року — нарком юстиції РСФРР (ви­ступав проти укладе­н­ня мирного до­­говору з Німеч­чиною); від 1918 — чл. президії і за­ступник голови Вищої ради нар. господарства РСФРР; від 1921 — на парт. роботі у Сибіру; від 1923 — на госп. роботі, зокрема 1926–29 — голова пра­влі­н­ня тресту «Донвугі­л­ля» (Харків); водночас 1927–29 — чл. по­­літбюро ЦК КП(б)У. Вимагав від керівництва СРСР збільшити фінансува­н­ня під­приємств вугіл. промисловості Донбасу, дис­кутував із цього приводу з Ф. Дзержинським. Від 1931 — за­ступник голови Держ­плану СРСР; від 1933 — чл. бюро комісії рад. контролю РНК СРСР. 1931–34 Л. часто зу­стрічався з М. Грушевським, який на той час мешкав у Москві. 28 серпня 1937 заарешт., 2 вересня того ж року за звинуваче­н­нями у шкідниц­тві та участі у контр­рев. організації засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1956.