Ломоносов Юрій Володимирович

ЛОМОНО́СОВ Юрій Володимирович (24. 04. 1875, Москва — 19. 11. 1952, м. Мон­реаль, Канада) — фахівець у галузі тепловозобудування. Професор (1904). Закін. С.-Пе­тер­бур. інститут інж. шляхів сполучення (1898). Працював на Харків. паровозобуд. заводі та Харків.-Микол. залізниці; від 1899 — викладач Варшав. політех. інституту, де читав курс теорії керування локомотивами. Від 1901 на запрошення В. Кирпичова читав курс парових локомотивів у Київ. політех. інституті, де одразу був обраний на професор. посаду. У квітні 1905 захистив доктор. дис. з проблем динаміки локомотивів. Л. — засн. вітчизн. тепловозобудування, створив наук. напрям — теорія тяги тепловозів, розробив наук. засади експлуатації залізниць, вивчав проблему заміни парового двигуна у рухомому складі на тепловозну тягу. Від 1907 — у Відділі тяги Катерино­слав., а пізніше — Ташкент., Микол. залізниць. Від 1911 читав курс парових локомотивів у С.-Пе­тербур. інституті шляхів сполу­чення та обійняв посаду голови директорату залізниць у Міністерстві шляхів сполучення. Від 1917 працював у Тех. комітеті Нар. комісаріату шляхів сполучення, був ор­ганізатором впровадження дизель-електр. локомотивів на залізницях Росії. До осені 1919 перебував із дипломат. місією у США, у листопаді того ж року відрядж. до Берліна для організації закупівлі нім. та швед. паровозів. 1923–24 у Німеччині займався створенням вітчизн. тепловоза з електр. передачею тяги, випробування якого пройшли ус­пішно і високо оцінено вітчизн. та закордон. спеціалістами. 4 лю­того 1925 тепловоз Юе-001 був занес. до реєстру діючих локомотивів залізниць СРСР. 1924–25 Л. жив і працював у Берліні, регулярно відсилав звіти про діяльність місії та свої контакти з нім. підприємствами. За кордоном розробив т. зв. формулу Л. для визначення економічності залізнич. перевезень. 1927 переїхав у м. Кембридж (Велика Британія), де разом з П. Капіцею намагався отримати патент на фрикційне зчеплення та електромех. автомат. гальмівну систему тепловоза. Проте 1932 ця конструкція була запатентована у СРСР без згадки імені Л. Його заслуги почали замовчувати, у пресі 1930-х рр. Л. звинуватили у зраді, його ім’я було виключене з усіх рад. «версій» історії залізниць. У лютому 1929 перебрався до США, де сподівався випробувати на практиці свої останні теор. розробки, одак працевлаштуватися йому так і не вдалося. У квітні 1930 Л. повернувся до Великої Британії, сподіваючись отримати академ. підтримку з боку Кембридж. університету. Він став чл. Інституту інж. механіків Британ. асоц. розвитку науки, Королів. інституту міжнар. справ. Після публікації 1933 кн. «Введение в механику железных дорог» його репутація інж. хоч і зросла, проте одним з небагатьох реалізов. проектів була конструкція сіножатки, створ. на основі деяких елементів конструкції першого дизел. локомотива. 1938 прийняв громадянство Великої Британії. 1948 переїхав до Канади.

Рекомендована література

1. Норманн Э. А. Тепловоз профес­сора Ю. В. Ломоносова — первенец советского и мирового тепловозостроения // Вопр. истории естество­знания и техники. 1985. № 4.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю