ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Лопата Василь Іванович

ЛОПА́ТА Василь Іванович (28. 04. 1941, с. Нова Басань Бобровиц. р-ну Черніг. обл.) – графік, живописець, письменник. Брат А. Лопати. Державна премія України ім. Т. Шевченка (1993). Народний художник України (2001). Літ. премія ім. О. Гончара (2006). 1-а премія Міжнар. конкурсу з екслібриса (Лондон, 1989). Член НСХУ (1971), НСПУ (2006). Закін. Київський художній інститут (1970; майстерня В. Касіяна), творчі майстерні АМ СРСР у Києві (1972; кер. М. Дерегус). Осн. галузі – книжк. і станк. графіка, станк. живопис. Для творчості Л. характерне лірико-епічне, метафоричне трактування подій і персонажів, використання нац. традицій гравюри укр. стародруків. Учасник обл., всеукр., зару­­біж. мист. виставок від 1967. Персон. – у Воронежі (РФ, 1972), Баку (1973), Дніпропетровську (1982), Каневі (Черкас. обл., 1984, 2003), Чернігові (1985), Києві (1990, 1999, 2001), Вінніпезі (Канада, 1990), Римі (Італія), Нью-Йорку, Оттаві (усі – 1991), Торонто (1997). Створив 8 портретів Т. Шевченка, екслібриси на шевченків. тематику. Розробив оформлення укр. гривень (1991), дипломат. (1991) та укр. (1993) паспортів. Деякі роботи зберігаються у НХМ, Нац. музеї Т. Шевченка (обидва – Київ), Шевченків. нац. заповіднику (Ка­нів). Автор та ілюстратор кн. «Надії та розчарування, або Метаморфози гривні» (2000), повісті «Десь на дні мого серця» (2001), «Дорогу свою покажи мені, Господи» (2005; усі – Київ).

Тв.: графіка – іл. до кн. «Українські народні думи» (1970), «Побратими» В. Шевчука (1971), «Людолови» З. Тулуб (1973), «Каменярі» І. Франка (1975), «Прапороносці» О. Гончара (1978), «Полтава» О. Пушкіна (1979), «Тополя» Т. Шевченка (1980), «Українські балади» (1981), «Українські народні казки» (1982), «Слово о полку Ігоревім» (1986), «Про славне військо запорізьке низове» А. Кащенка (1989), «Кобзар» Т. Шевченка (1992; 1993), «Маруся Чурай» Л. Костенко (2000), «Тарас Бульба» М. Гоголя (2006; усі – Київ); станк. серії – «Поезія Лесі Українки» (1971), «Жит­тя і творчість Г. Сковороди» (1972), «Сільські будні» (1984), «Київські і Галицькі митрополити» (1990–92), «Українські святі» (1993); «Берестечко», «Визволяти побратимів», «Єретик» (усі – 1972), «Папа Іван-Павло II» (1993), «Хресний шлях України» (1995), «До життя і воскресіння» (1996), «В. Чорновіл» (2008), «Автопортрет» (2009); живопис – «Я знаю шлях» (1995), «Вічний поклик», «Моління про чашу» (обидва – 1996), «Таємна вечеря», «Дружина» (обидва – 1997), «Благовіщення» (1998), «Річка Снов» (2004), «Лариса» (2005), «Останній промінь» (2006).

Літ.: Бугаєнко І. Шевченківська серія Василя Лопати // Вітчизна. 1989. № 3; Гравюри Василя Лопати: Альбом. К., 1990; Ігнатенко С. Ілюстрована шевченкіана в творах Василя Лопати. Нью-Йорк, 1991; Журавель О. Василь Лопата: «Я йшов до Кобзаря все своє життя...» // ОМ. 1991. № 6; Василь Лопата. Живопис, графіка: Альбом. К., 2001; Булах Г. Обітниця майстра // Вітчизна. 2006. № 9–10; Василь Лопата. Життя і творчість: Альбом. К., 2011.

В. П. Підгора, П. В. Нестеренко

Основні твори

графіка – іл. до кн. «Українські народні думи» (1970), «Побратими» В. Шевчука (1971), «Людолови» З. Тулуб (1973), «Каменярі» І. Франка (1975), «Прапороносці» О. Гончара (1978), «Полтава» О. Пушкіна (1979), «Тополя» Т. Шевченка (1980), «Українські балади» (1981), «Українські народні казки» (1982), «Слово о полку Ігоревім» (1986), «Про славне військо запорізьке низове» А. Кащенка (1989), «Кобзар» Т. Шевченка (1992; 1993), «Маруся Чурай» Л. Костенко (2000), «Тарас Бульба» М. Гоголя (2006; усі – Київ); станк. серії – «Поезія Лесі Українки» (1971), «Жит­тя і творчість Г. Сковороди» (1972), «Сільські будні» (1984), «Київські і Галицькі митрополити» (1990–92), «Українські святі» (1993); «Берестечко», «Визволяти побратимів», «Єретик» (усі – 1972), «Папа Іван-Павло II» (1993), «Хресний шлях України» (1995), «До життя і воскресіння» (1996), «В. Чорновіл» (2008), «Автопортрет» (2009); живопис – «Я знаю шлях» (1995), «Вічний поклик», «Моління про чашу» (обидва – 1996), «Таємна вечеря», «Дружина» (обидва – 1997), «Благовіщення» (1998), «Річка Снов» (2004), «Лариса» (2005), «Останній промінь» (2006).

Рекомендована література

  1. Бугаєнко І. Шевченківська серія Василя Лопати // Вітчизна. 1989. № 3;Google Scholar
  2. Гравюри Василя Лопати: Альбом. К., 1990;Google Scholar
  3. Ігнатенко С. Ілюстрована шевченкіана в творах Василя Лопати. Нью-Йорк, 1991;Google Scholar
  4. Журавель О. Василь Лопата: «Я йшов до Кобзаря все своє життя...» // ОМ. 1991. № 6;Google Scholar
  5. Василь Лопата. Живопис, графіка: Альбом. К., 2001;Google Scholar
  6. Булах Г. Обітниця майстра // Вітчизна. 2006. № 9–10;Google Scholar
  7. Василь Лопата. Життя і творчість: Альбом. К., 2011. Google Scholar

Фотоілюстрації

Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Лопата Василь Іванович / В. П. Підгора, П. В. Нестеренко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-56411

Том ЕСУ:

17-й

Дата виходу друком тому:

2016

Дата останньої редакції статті:

2016

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

56411

Кількість переглядів цього року:

195

Схожі статті

Котерлін
Людина  |  Том 15 | 2014
І. З. Панчишин
Зубченко
Людина  |  Том 11 | 2024
Л. І. Крушельницька
Мотика
Людина  |  Том 21 | 2019
Г. Г. Стельмащук

Нагору