Лопатинський Фавст Львович
ЛОПАТИ́НСЬКИЙ Фавст Львович (29. 05. 1899, Львів — 03. 09. 1937, Київ) — актор, режисер, сценарист, педагог. Син Лева та Філомени Лопатинських. Навч. в укр. гімназії у м. Копичинці (нині Гусятин. р-н Терноп. обл.). Змалку виступав на аматор. сцені. Грав у Театрі товариства «Руська бесіда» у Львові (1914–15), трупі товариства «Терноп. театр. вечори» (1915–16), «Молодому театрі» (Київ, 1916–19), Першому театрі Укр. Рад. Респ. ім. Т. Шевченка (Київ, 1920–22). У 1922–26 — актор і реж. Мист. об’єдн. «Березіль» (Київ; співзасн., соратник Леся Курбаса; очолював 2-у експерим. робочу трупу). 1926–30 — реж. і сценарист Одес., 1930–37 — Київ. кінофабрик «Українфільм». Викладав на 2-річ. курсах кіноакторів при Одес. кіноінституті (1929–30), у Київ. інституті кінематографії (1930–33). Зняв кінокартини: «Вася-реформатор» (у співавт. з О. Довженком, Й. Роною), «Синій пакет» (обидві — 1926), «Василина» (за повістю «Бурлачка» І. Нечуя-Левицького), «Поєдинок» (обидві — 1927), «Суддя Рейтанеску (Суддя Рейтан, Двійник)» (1929), «Канадська комуна» (1930), «Кармелюк» (1931), «Висота № 5 (Немає таких фортець)» (1932), «Роман міжгір’я (Міжгір’я)» (за однойм. романом Івана Ле, співавтор сценарію), «Ремонт будинку на ходу» (обидві — 1933). Автор сценаріїв: «П’ятикутна зірка» (1926), «Україна», «Гандзя» (обидва — 1932), «Гнат Голий» (1937, співавтор сценарію; усі — не поставлені), ст. «Експресіонізм в кіно» (1926), «Напружимо всі сили — годі кінові пасти задніх» (1930) та ін. у ж. «Кіно». 1933 заарешт. за звинуваченнями у контррев. діяльності. Разом із А. Бучмою, Д. Демуцьким, О. Довженком, Костем Кошевським, А. Любченком, О. Перегудою та ін. був чл. т. зв. українофіл. групи Одес. кінофабрики «Українфільм». Л. найкраще розкрив актор. талант під керівництвом Леся Курбаса; амплуа — між лірич. і гострохарактер. проявами у ґротеск.-ексцентрич. обрамленні. Режисер. роботи наближені до ігрового театру з цирк. ефектами та прийомами комедії дель арте; їх характер. ознаками є трюки, ексцентр. номери, точність, ясність, організованість, стриманість. У кінорежисурі тяжів до експресіоніст. динаміч. виражал. естетики. Після репресій проти прихильників Л. Троцького, восени 1936 переїхав до с. Великі Сорочинці Миргород. р-ну (нині Полтав обл.), де 1 червня 1937 заарешт., 3 вересня засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1962.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Ярема, Лейба («Гайдамаки» за Т. Шевченком), Професор Ведель («Далі буде» О. Бруштейн), Блазень («Макбет» В. Шекспіра), Леон («Горе брехунові» Ф. Ґрільпарцера), Маркіз Форліпополі («Мірандоліна» за п’єсою «Трактирниця» К. Ґольдоні).
- Основні вистави
- «Пошились у дурні» М. Кропивницького (також роль Кукси), «Машиноборці» за драмою «Люди-роботи» Е. Толлера (обидві — 1924), «У золотому місті» за п’єсою «Вовчі душі» Дж. Лондона (1926), «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого, «Міщанин-шляхтич» Ж.-Б. Мольєра (обидві — 1927).
Рекомендована література
- Кино и время. Режиссеры советского художественного кино. Москва, 1963. Вып. 3;
- Безручко О. В. Боротьба за українізацію радянського мистецтва режисера і педагога Фавста Лопатинського // 7–8 наук. семінари «Роль визнач. особистостей — митців, діячів науки та культури у процесі формування нац. самосвідомості наприкінці ХІХ — на поч. ХХ ст.». К., 2013.
Завантажити статтю
Людина 
