Лосятин

Визначення і загальна характеристика

ЛОСЯ́ТИН — село Васильківського ра­йону Київської області. Знаходиться на р. Протока (притока Росі, бас. Дні­пра), за 76 км від Києва, за 38 км від райцентру, за 18 км від залізнич. ст. Біла Церква та за 6 км від автошляху Київ–Одеса. Площа 5 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 1445 осіб; станом на 2016 — бл. 1,3 тис. осіб; пере­важно українці. У Л. збереглися залишки Змієвих валів. Виявлено могильник з 27-ми курганів (доба бронзи). На­прикінці 1880-х рр. роз­копки одного з лосятин. курганів проводила екс­педиція Краків. археол. комісії. Село засн. у 16 ст. Де­який час мало назву Висока Гребля. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького, пов­стан­ні під керівництвом фастів. полковника С. Палія. У Л. в ур­очищі Замчище існува­ло козац. укріпле­н­ня. Навколо нього місц. жит. донині знаходять ядра малокалібер. гармат. За Вічним миром 1686 Л. залишився у межах кордонів Польщі. Від остан. чв. 18 ст. до більшов. пере­вороту 1917 — у власності графів Браницьких. За 2-м поділом Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. 1797–1925 — село Київ. губ.; 1797–1919 — Васильків., 1919–23 — Білоцерків. пов. У 19 — на поч. 20 ст. Л. під­порядковувався Гребінків. волості. У 1860-х рр. мешкали бл. 1,3 тис. осіб. Тоді на Васильківщині Лосятин. фільварок графів Браницьких був найбільшим (3390 дес. землі) і най­прибутковішим (з нього щорічно отримували 6,9 тис. крб). 1886 нараховувалася 1541 особа, було 157 дворів, діяли школа, церква, постоялий двір. 1901 проживали понад 1,8 тис. осіб. У ході воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Білоцерків. округи; від 1932 –Київ. обл. Деякий час село входило у Гребінків. р-н. Лосятинці потерпали від голодомору 1932–33 (померли понад 600 осіб), за­знали сталін. ре­пресій. Від липня 1941 до грудня 1943 — під нім.-фа­шист. окупацією. У рад. період тут працювали великий колгосп «Радянська Україна» (його ланкова С. Виштак першою в УРСР двічі отримала зва­н­ня Героя Соц. Праці, а також нагороджена 6-ма орденами Леніна) та від­діл. Саливонків. дослід. господарства (бригадир А. Духновський удостоєний зва­н­ня Героя Соц. Праці та від­значений кількома рад. нагородами). На поч. 1970-х рр. проживали 2,6 тис. осіб. Нині у Л. — заг.-осв. школа; Будинок культури, б-ка; Центр неврології та реабілітації. Встановлено па­мʼят. знак жертвам голодомору, памʼятники воїнам-визволителям і воїнам-односільчанам, які загинули під час 2-ї світової війни, погру­д­дя С. Виштак. Серед видат. уродженців — лікар-імунолог, чл.-кор. НАМНУ М. Лісяний, психолог І. Вітенко.

Літ.: Похилевич Л. И. Сказания о населен­ных местностях Киевской губернии. К., 1864; Біла Церква, 2005; Овдієнко В. Г. Кроки крізь столі­т­тя. Нариси з історії Васильківщини. Лосятин, 2003.

Н. С. Бірюк

Завантажити статтю