Лотоцький Антін Львович

ЛОТО́ЦЬКИЙ Антін Львович (псевд. і крипт.: А. Бей, Я. Вільшенко, Я. В-ко, Я. В., Я. Ярославенко, Лотан, Мубал, Вуйцьо Тонцьо, Тото-Долото та ін.; 13. 01. 1881, с. Вільховець, нині Бережан. р-ну Терноп. обл. — 28. 05. 1949, Львів) — письмен­ник, публіцист, педагог, громадський діяч. Син Лева, брат Володимира-Бог­дана та Ми­хайла Лотоцьких. Член СПУ (1946). Закін. Бережан. гімназію (1903), Львів. університет (1910). Від 1911 вчителював у гімназії в м. Рогатин (нині Івано-Фр. обл.), спів­засн. товариства «Молода Січ» (1912). Від серпня 1914 — доброволець Легіону УСС, редагував і видавав стрілец. часописи «Вісник Пресової кватири УСС», «Самопал», «Червона калина». Автор слів «Гімну Коша» (1916), поклав на музику А. Баландюк. Спів­працював із львів. ж. «Світ дитини» (від 1919). У 1922 повернувся до Рогатина, де 1923 разом із М. Угрином-Без­грішним заснував видавництва «Журавлі» та «Сині дзвіночки», видавав ж. «Рогатинець». Після 2-ї світової вій­ни — у Львові. Автор літ. обробок нар. казок, легенд, істор. пере­казів, оповідань і повістей для дітей та юнацтва, зокрема «Цвіти з поля» (1907), «Наїзд обрів» (1923), «Казка про Шевчика» (1924), «Кужіль і меч», «Лицар Добриня» (обидві — 1927), «Перша проща» (1933), «Мандрівки Мишки-гризикнижки» (1934), «Княжа Галиця» (1936), «Княжа слава» (1942; пере­вид. 1991 у Львові) та ін.; пʼєси «Коник-стрибунець» (1922); сценіч. картин «В ніч на святого Миколая» (1931) та «Іван і Ган­нуся» (1932); кн. «Історія України для дітей» (1934; пере­вид. 1991 у Львові); циклу оповідань із віт­чизн. історії 10–14 ст. «Було колись на Україні» (кн. 1–5, 1934–37); поеми «Золоті ворота» (1937); роз­відки «Тарас Шевченко в німецьких пере­кладах» (1914); під­ручника «Коротка граматика української літературної мови» (1936, 1938; у спів­­авт.), низки пере­кладів, наук.-популяр. та літ.-крит. статей. У Тернополі 1991 пере­вид. оповіда­н­ня «Роксоляна» (з вид. 1936), у 1992 — зб. «Козак Байда»: стрілец. легенду «Чому червоних маків так багато?» (з вид. 1923), істор. оповіда­н­ня «Смертне зілля» (з вид. 1937), «Три по­братими (з вид. 1934), «Козак Байда» (з вид. 1936). Окремі твори Л. уві­йшли до колектив. зб. «Три казки» (1992; «Казка про Змія, князівну та Гриця»), читанок «Рости на щастя України-мами» (1991) і «Я дитина українська» (1993), «Буде нами втішатися Україна-мама» (2000), антології духов. поезії «Богославень» (1994; усі — Тернопіль).

Завантажити статтю