Лохковський вік і ярус

Визначення і загальна характеристика

ЛОХКО́ВСЬКИЙ ВІК І Я́РУС — третій вік нижньої епохи девонського періоду та від­клади, що утворилися в той час. Назва походить від с-ща Лохков (нині у межах Праги). Перше посила­н­ня на Лохков. утворе­н­ня (ярус, Л. я.) датують серед. 19 ст. У той час їх досліджували чес. геологи І. Бар­ранда (1852) й І. Крейчи (1887) у Праз. синклінорії (Чес. масив, бас. річок Влтава та Бероунка). Від­тоді протягом бл. столі­т­тя Лохков. вапняки (або верстви) від­носили до силурій. системи. Пізніше цю товщу палеонтологи-страти­графи детально ви­вчили за даними викоп. трилобітів, брахіопод, цефалопод, іхтіофауни, граптоло­ідей і конодонтів та від­несли до девон. системи (чес. геологи І. Хлупач, З. Кукал, 1977). У сучас. Між­нар. стратигр. шкалі Л. я. (замість раніше за­пропонованого, а згодом скасованого Жедин. ярусу) роз­глядають як нижній під­роз­діл нижнього від­ділу девон. системи, яка ще складається з Праз. та Емського ярусів. За Заг. стратигр. шкалою девону Сх.-європ. платформи Л. я. поділяють на борщів., чортків., іванів., устечків. та хмелів. горизонти. Біо­стратигр. маркерами нижньої межі Л. я. (тобто межі S/D) є Monograptus uniformis, а його верх. межі (тобто пі­дошви Праз. ярусу) — Eognathodus sulca­tus sulcatus. Біо­зонал. стандарти в обсязі Л. я. (знизу вверх): Latecriodus w. woschmidti/wosch­midti; Ancyrodelloides delta; Peda­vis pesavis (конодонти). За граптолітами поділено на зони: Mono­graptus uniformis, M. prehercyni­cus, M. hercynicus i M. falcfrius. Однак за допомогою наведених викоп. мікроорганізмів можна зробити від­повід­ні стратигр. і кореляц. висновки лише після певного лаборатор. обробле­н­ня. У польових умовах най­інформативнішими є макрофауніст. рештки, в першу чергу залишки брахіопод. Для борщів. горизонту характерні Lanceomyonia borea­liformis (Siem.), Septatrypa secreta Kozl., Howellella laeviplicata Kozl., Cyrtina praecedens Kozl. та ін.; для чортків. — Mutationella podolica Kozl., Howellella angustiplicata Kozl., H. zalesczykiensis Kozl. та ін. Іванів. горизонту властиві збіднілі комплекси цієї фауни з поодинокими Mutationella podolica Kozl., Howellella zalesczykiensis Kozl., Protathyris praecursor Kozl. Важливу роль для стратифікації Л. я. ві­ді­грають також викопні остракоди, пелециподи, трилобіти, моховатки та залишки іхтіо­фауни. Лохков. від­клади нижнього девону України широко роз­по­всюджені на Волино-Поділ­лі — у Львів. палеозой. прогині (свердловини), а особливо на Поділ. ви­ступі фундаменту. Числен­ні від­слоне­н­ня Л. я. по Дністру та його притоках, які детально закартовані та ви­вчені, слугують опор. роз­різом нижнього девону для всієї Сх.-європ. платформи. Нижня, пере­важно карбонатна частина роз­різу Лохкова від­несена до Тивер. регіо­ярусу (борщів., чортків. та іванів. горизонти), тоді як верх­ня (устечків. і хмелів. горизонти), пере­важно териген­на частина (аналог old-red) — до Дністров. регіо­ярусу. Класич. роз­різ Тивер. серії Придністровʼя (долини Дунаю, Пруту й Дністра) пред­ставлений трьома пере­важно териген­но-карбонат. світами (вапняки, мергелі) — худиковец. (до 60 м), митків. (130 м) у складі борщів. горизонту та чортків. світою (200 м) у складі однойм. горизонту. У Львів. палеозой. прогині за­значені світи фаціально заміщуються одновіковими борщів. (200 м) або доломітизованими воютин. і целіїв. світами. Чортків. світа фаціально заміщується териген­но-карбонатною стир. світою (до 300 м) на пн.-сх. борту прогину. Роз­різ Тивер. серії завершується тут іванів. світою (до 130 м) різноколір. аргілітів, алевролітів і вапняків з проверстками пісковиків. Верх­ня частина Л. я. на Волино-Поділ­лі складена строкатоколір. алевролітами, аргілітами та пісковиками устечків. і хмелів. світ, вік яких встановлено пере­важно за рештками іхтіофауни. Завдяки повноті роз­різу та досконалій ви­вченості нижньодевон. від­кладів Волино-Поді­л­ля укр. геол. наука вважає цей роз­різ еталоном, особливо щодо межі із силурій. системою. Пере­хід від силуру до девону тут є по­ступовим у літолого-фаціал. від­ношен­ні та демонструє таку ж послідовну зміну асоціацій силурій. викоп. організмів на девонські. Знач. внесок у ви­вче­н­ня страти­графії та палеонтології лохков. від­кладів девону України зробили Е. Ейхвальд, С. Ромер, А. Альт, В. Шайноха, Р. Козловський, О. Никифорова, А. Хижняков, К. Гуревич, Г. Помʼяновська, П. Шульга, П. Цегельнюк, Д. Дригант, Л. Кон­стантиненко. Див. також Девонський період і девонська система, Емський вік і ярус, Палеозойська ера і група, Силурійський період і силурійська система.

Літ.: Леонов Г. П. Основы страти­графии. Т. 2. Москва, 1974; Страти­графія УРСР. Т. 4, ч. 2. Девон. К., 1974; Силур Подолии: Путеводитель экскурсии. К., 1983; Зональная страти­графия фанерозоя Рос­сии. С.-Пе­тербург, 2006; Страти­графія верх­нього протерозою та фанерозою України. Т. 1. К., 2013.

О. Ю. Котляр

Завантажити статтю