Колодуб Жанна Юхимівна
КОЛОДУ́Б Жанна Юхимівна (01. 01. 1930, Вінниця — 28. 08. 2025, Київ) — композитор, піаністка, педагог. Дружина Льва, мати Оксани Колодубів. Член-кореспондент НАНУ (2009), професор (1997). Народний артист України (2009). Член Національної спілки композиторів України (1967). Премії ім. М. Лисенка (2002), ім. В. Косенка (2004). Лауреатка Міжнародного конкурсу композиторів ім. І.-С. та М.-П. Коців (Київ, 1995), Міжнародного конкурсу творів для духових інструментів (Рівне, 1996). Закінчила Музичне училище (1949; кл. скрипки і фортепіано), Консерваторію у Києві (1954; кл. фортепіано К. Михайлова), де й працювала від 1952 (нині Національна музична академія України): від 1997 — професор кафедри спеціалізованого фортепіано. Вивчала композицію у чоловіка та Б. Лятошинського (факультативно). Відомий український композитор М. Скорик охарактеризував К. як «талановиту композиторку, яка в своїй творчості охоплює чи не всі існуючі жанри музичного мистецтва. У її вагомому творчому доробку — симфонічні твори, чимало прекрасної музики для камерних ансамблів, безліч інструментальних мініатюр та яскравих пʼєс і спектаклів для дітей та юнацтва… кожний наступний твір авторки — це абсолютно нова музика, краса якої криється передусім у природності вислову, за відсутності будь-якої надуманості і штукарства…».
Додаткові відомості
- Основні твори
- дит. балети — «Пригоди Веснянки» (1969, лібрето Л. Бондаренко), «Пригоди на Міссісіпі» (1971, лібрето Д. Кісіна, у співавт. з Л. Колодубом), «Снігова королева» (1982, лібрето О. Стельмашенка за Г.-Х. Андерсеном); мюзикли — «Принцеса» (лібрето Н. Андрос), «Незвичайні пригоди семи нот» (лібрето Е. Яворського; обидва — 2004); для симф. оркестру — 2 танц. сюїти (1962, 1965), сюїти «Київські ліричні картини» (1976), «Малюнки природи» (1990), «Українська симфонієта» (2007, у співавт. з Л. Колодубом); 2 концерти — для фортепіано й оркестру (1971, 1997), для скрипки, альта, віолончелі зі струн. оркестром (1995, 1998, 2006); «Концертино» для гобоя та камер. оркестру (1988); для струн. оркестру — 2 симфонієти (1966, 1972), Партита (1986), сюїти «Шість п’єс» (2001), «Трохи про старовину», «Настрої» (обидва — 2004); «В стилі бароко» (2005), «Нові багателі» (2008); для флейти і струн. оркестру — Ноктюрн (1964), Поема (1965), «Слов’янське коло» (1985); 3 сюїти для 4-х саксофонів (2004–06); «Ліричне інтермецо» для труби та фортепіано (1985); для духового квінтету (флейта, гобой, кларнет, фагот і валторна) — «Українська сюїта» (1983); для кларнета, віолончелі та фортепіано — «Українська лірична сюїта» (2005); «Строкаті картинки» для 2-х труб, тромбона, туби (2010); для 2-х фортепіано — сюїти «Фольклорна» та «Ретро» (обидві — 1992); для флейти, гобоя та фагота — сюїта «Калейдоскоп» (1993); для 2-х скрипок та органа — сюїта «Видіння» (2001); для скрипки, альта, віолончелі та фортепіано — «Диптих» (2001); «Три імпровізації» для гобоя соло (2005); твори для дітей; пісні, романси, хори; твори для органа; музика до мультфільмів.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
