Лугинський район

Визначення і загальна характеристика

ЛУГИ́НСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходиться у пів­нічній частині Житомирської об­ласті. Межує з Олев., Овруц., Коростен. і Ємільчин. р-нами Житомир. обл. Тер. р-ну заселена здавна, про що свідчать виявлені археол. памʼятки періоду палеоліту. Тут була низка поселень східнословʼян. племені древлян. Л. р. утвор. 1923 у складі Коростен. округи Волин. губ. У тому ж році проживало 36 377 осіб, з них українців — 80,3 %, євреїв — 8,5 %, поляків — 8,4 %, німців — 2,3 %, росіян — 0,3 %. 1932–37 — у межах Київ., від 1937 — Житомир. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв у с. Будо-Літки — 28, у с. Бовсуни — 30, у с. Великий Дивлин — 35, у с. Червона Волока — 68, у с. Повч — 73 особи), за­знали сталін. ре­пресій. Від 28 липня 1941 до 1 січня 1944 — під нім.-фа­шист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали понад 5 тис. лугинців, з них 2805 загинули. Нацисти вбили 2312 жит., 2104 вивезли на примус. роботи до Німеч­чини. 1962 Л. р. ліквідовано, 1966 від­новлено. Тер. р-ну була значно за­бруднена унаслідок аварії на ЧАЕС. Площа 994 км². За пере­писом 2001, насел. становило 20 823 особи (складає 76,0 % до 1989), станом на лютий 2015 — 16 799 осіб (українців — 94 %). У складі р-ну — смт Лугини та Миролюбів (до 2016 — Жовтневе), 47 сільс. на­­сел. пунктів. Лежить у межах Поліської низовини. Рельєф р-ну рівнин­ний: у пн. частині — низовин­ний плоский алювіально-зан­дровий, у пд. — горбисто-хвилястий морен­но-зандровий. Роз­­ві­дано Білокоровиц. родовище карбонат. порід (заг. запаси вапняку 11,5 млн т), Жеревец. родовище гранітів-пор­фіритів, 38 родовищ торфу (найбільші: Озерянське, болот. ма­­сив Гвоздь), є поклади глини для виробництва цегли, буд. піску, бурштину. Геологами також зна­й­дено алмази та золотонос. пісок. Пере­важають дерново-під­­золисті ґрунти. Протікають 14 річок довж. понад 10 км (бас. Припʼяті); найбільші — Жерів, Кремʼянка (Кремно), Конявка (Глухова). Створ. По­вчан. ГЕС і во­до­сховище (124 га). Пл. ліс. на­саджень 42,1 тис. га. Зростають сосна, дуб, граб, липа, віль­ха, осика, береза. Обʼєкти при­род­но-заповід. фонду місц. зна­чен­ня: заказники Бучмани (295 га, гідрол.), Дивлинський (220,4 га; обидва — Дивлин. лісництво), Лугин. дубняки (150 га), Турейка (4 га; обидва — Лугин. лісництво), Радогощанський (152 га, Радогощан. лісництво; усі — ліс.), Зажерев. дача (170 га, Лугин. лісництво), Липницький (230 га, Липниц. лісництво; обидва — ботан.). С. госп-во р-ну спеціалізується на вирощуван­ні зернових, овочів і хмелю та тварин­ництві мʼясо-молоч. напряму. Пл. с.-г. угідь 3,8 тис. га, з них орних земель — 2,7 тис. га. Діють 5 приват. с.-г. під­приємств, 7 госп. т-в, 5 фермер. госп-в. Гол. пром. під­приємства: Липниківський спиртовий завод (понад 70 % у структурі пром. виробництва р-ну), Лугин. хлібозавод (понад 10 %), Лугин. лісгосп (6 %), Держлісгосп АПК (5 %). Нині тимчасово не випускає продукцію Кремнян. крохмал. завод. Проходить автомоб. дорога заг.-держ. значе­н­ня Київ–Ковель. Залізничні ст.: Кремне, Лугини, Жерев. У р-ні — 19 заг.-осв. шкіл, 12 до­шкіл. закладів, Кремнян. між­шкіл. навч.-вироб. комбінат; Лугинський кра­є­­­знавчий музей, Бовсунів. сільс. істор. музей, 26 Будинків культури та сільс. клубів, 29 б-к, муз. школа; рай. лікарня, 3 амбулаторії, 31 фельдшер.-акушер. пункт. Від 1931 виходить рай. г. «Промінь», від 2011 — двічі на рік літ.-мист., краєзн. альманах «Світоч душі». За межами р-ну стали ві­домими нар. — жін. вокал. ансамбль «Любисток» Радогощан. Будинку культури, чол. ансамбль Липників. Будинку культури та фольклорно-етногр. колектив Калинів. Будинку куль­тури. Збереглися Василів. церк­ва у с. Бовсуни (18 ст.) та Во­здвижен. церква у с. Калинівка (19 ст.). Реліг. громади: УПЦ МП, РКЦ, євангел. християн-баптистів, християн віри євангельської, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови. На тер. р-ну — 66 памʼятників і памʼят. знаків, по­вʼязаних з подіями 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — фахівець у галузі механізації с. господарства, чл.-кор. НААНУ Д. Вой­тюк (с. Повч), фахівець у галузі електромеханіки В. Виговський (с. Соловʼї), математик Г. Кулинич (х. Лучищів побл. с. Жеревці), історик М. Олійник (с. Запі­л­ля), філософ В. Ярошовець (с. Путиловичі), економіст, Герой Соц. Праці І. Бондарчук (с. Макаківка, нині Старосі­л­ля); поетеса, засл. діяч мистецтв України З. Кучерява (с. Рудня-По­вчанська), письмен­ник П. Федотюк (с. Літки); Герої Рад. Союзу П. Бовсунівський (с. Бовсуни), П. Мірошниченко (с. Запі­л­ля). З Лугинщиною повʼязані життя та діяльність фізика, чл.-кор. АНУ В. Струтинського, художника-карикатуриста Л. Сторожука.

Літ.: Сульська З. В. Лугинщина: Істор. нариси. Коростень, 2002; Її ж. Солдати пере­моги. Коростень, 2003; Її ж. Була війна. Коростень, 2003; Двуреченський В., Таргонський П. Лугинський район: Істор.-геогр. нарис. Ж., 2003; Ними пишається Лугинщина. Коростень, 2005; Сульська З. В. Жінки — ветерани війни та праці на Лугинщині. Коростень, 2007; Її ж. Історія медицини на Лугинщині (1908–2008). Ж., 2008; Сульська З. В., Іванова А. О. Духовні витоки Лугинщини. Коростень, 2009; Костриця М. М., Костриця М. Ю. Житомирщина туристична: Краєзн. нариси. Ж., 2009; Лукиша О. М. Літки // Сві­точ душі: Літ.-мист., краєзн. альманах. 2011. № 1; Таргонський П. Крає­знавчі нотатки. Лугини, 2011; Сульська З. В. Сільське господарство на Лугинщині (1920–2000 рр.). Лугини, 2012.

З. В. Сульська, В. В. Черняк

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю