ЛУГОВИ́Й Петро Захарович (28. 09. 1941, м. Пирятин Полтав. обл.) — фахівець у галузі механіки. Канд. фіз.-мат. (1972), д-р тех. (1991) н., професор (1993). Заслужений діяч науки і техніки України (1995). Закін. Київський університет (1965). У 1965–72 та від 1990 — в Ін­ституті механіки НАНУ (Київ): від 2005 — завідувач від­ділу буд. механіки тонкостін. кон­струкцій. Також працював в ін­ститутах АН УРСР: металокераміки і спец­сплавів (Київ, 1960–61), геотех. механіки (Дні­пропетровськ, нині Дні­про, 1972–73), гі­дромеханіки (1973–75), геофізики (1975–90; обидва — Київ). Наукові дослідже­н­ня: концентрація напружень в оболонках з отворами, вибух. явища у під­вал. і прибереж. умовах, нестаціонарні процеси при вибух. навантажен­ні тонкостін. кон­струкцій, дія вибухів на різноманітні середовища, вибух. камери, ракетобу­дува­н­ня, космічна техніка. Роз­робляє способи і при­строї для викори­ста­н­ня енергії вибуху. Вив­чен­ня склад. руху оболонок дало можливість удосконалити кон­струкції авіац. двигунів, гнучких роторів і бурі­н­ня над­глибоких та скерованих нафтогаз. свердловин.