ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine
A

Луки

ЛУ́КИ – природні кормові угіддя помірно зволожених місцезростань, травостої яких представлені багаторічними видами – мезофітами (рослинами, що для нормального росту і виживання в ценозах потребують стійкого вологозабезпечення впродовж всього вегетаційного періоду). Л. використовують як сінокоси і пасовища. Їм властива сезонна і річна мінливість. Л. не мають влас. зони, вони поширені в усіх рівнин. та гір. геогр. місцевостях і відіграють важливу с.-г. й природоохоронну роль. Проте за екол. показниками найбільше відповідають ліс. зоні. При знищенні лісів як первин. рослинності Л. спонтанно заповнюють звільнені місця, а при тривалому припиненні сінокосіння чи випасання площ їх, за винятком окремих місцезростань, поступово змінюють ліси як корінна рослинність. У Лісостепу та Степу, де домінують степ. трав’янисті угруповання з ксерофітів, Л. розміщені в заплавах річок, глибоких подах, на днищах балок та їхніх пн. схи­лах тощо. За топол. розташуванням і екол.-флорист. статусом Л. неоднорідні. На вододіл. землях Полісся та в пн. частині Лісостепу поширені суходіл. Л., що сформувалися під впливом лише атмосфер. опадів. Розміщені вони на вододіл. рівнинах переважно на окраїнах нероз­ораних полів і на прилеглих до них схилах. Ґрунти бідні, як пра­вило, легкого гранулометрич. складу. В рослин. покриві широко представлена флора олігопсихромезофіт. екол. групи – мітлиця тонка, трава звичайна, осока шершава й бліда, ожика багатоквіткова, гвоздика Борбаша, нечуйвітер волохатий, час­то зі знач. домішкою костриці червоної й овечої та ін., також наявні мохи. На рівнин. чи помір­но знижених краще зволожених ділянках Полісся трапляються моновидові стиснутобіло­вусові Л., на пухких сухих піщаних субстратах – сіруватобулавоносцеві. Останні часто виділяють у пустощні угіддя. З підвищенням родючості ґрунтів у пд. частині Полісся й пн. р-нах Лісостепу у травостоях істотно зростає частка тонконога лучного і вузьколистого, мітлиці виноградникової, іноді – костриці валіської, такі Л. набувають рис остепніння, утворюючи перехідні формування до лучних, а далі й справж. степів. Площа суходіл. Л. в Україні становить 264,7 тис. га. Низинні Л. розташ. у долинах зниклих річок, на днищах улоговин і балок. Сформувалися вони під впливом атмосфер. опадів і підзем. вод, які знаходяться на глиб. до 1,5 м. У рослин. покриві переважають типові мезофіти й гігромезофіти – тимофіївка лучна, костриця лучна, тонконіг лучний і звичайний, мітлиця велетенська, родовик лікарський, гадючник оголений, вероніка дов­голиста, осока лисяча, просоподібна й чорна, ситник членистий та ін. У пд. р-нах Лісостепу та в Степу відбувається засолення ґрунтів низин. Л., у зв’язку з чим у складі їхніх травостоїв домінують солевитривалі види – покісниця розставлена і Білика, ситник Жерара, осока розставлена, айстра солончакова, подорожник Корнута, тризубець морський, кульбаба бессарабська та ін. Низин. Л., площа яких в Україні становить 1202,2 тис. га, властиві ро­дючі й добре зволожені ґрунти та висока природна продуктивність травостоїв. Вони є цінними для організації ефектив. кормовиробництва. До цінних госп. угідь належать також заплавні Л. малих, серед. і великих річок, площа яких в Україні становить 1882,1 тис. га. Вони утво­рилися під впливом атмосфер., підзем. і повеневих вод. Їхні рослинність і ґрунт. покрив не­однорідні. У заплавах великих і серед. річок на мало- чи зовсім незалив. підвищених ділянках поширені сухі місцезростання, як правило, з бідними ґрунтами. На таких ділянках травостої малопродуктивні і за видовим складом подібні до суходіл. Л. На тривалозалив. ділянках ґрун­ти переважно родючі, оскільки на них осідають частки мулу. У рослин. покриві ділянок, затоплених до 25–30 діб, переважають мезофіти – тонконіг лучний та болотний, стоколос безостий, пирій повзучий, лисо­хвіст лучний, горошок мишачий, підмаренник північний, осока заяча, оман британський, щавель кислий і пірамідальний та ін. На ділянках, що перебувають під затопленням понад 30 діб, більша кількість гігромезофітів (тонконіг болотний, бекманія звичайна), мезогігрофітів (осока лисяча і гостра, м’ята польова) і гігрофітів (лепешняк плаваючий, ситняг болотний, частуха подорожникова). Заплавні Л. малих річок за екол.-фітоценотич. структурою і госп. цінністю близькі до низин. Л. Болотні Л. сформовані в умовах постій. або надмір. (впродовж більшої частини вегетації) зволоження ґрунтів. Вони представлені вологолюб. видами рослин – гігрофітами, гідромезофітами та мезогідрофітами із незнач. домішкою мезогігрофітів. Трапляються на знижених місцях серед ін. типів Л. або окремими великими масивами. Ґрунти лучно-болотні, му­лувато-болотні, торф’яно-бо­лотні, іноді торфові. Найпоширенішими в рослин. покриві є лепешняк великий і плаваючий, мітлиця повзуча і собача, куничник сіруватий, осока чорна, дерниста, гостра, пухирчаста, вербозілля звичайне, плакун верболистий, півники болотні, підмаренник болотний, ци­кута отруйна, вех широколистий, комиш лісовий, частуха подорожникова та ін. У рослин. покриві болот. Л. пд. р-нів України, що мають вищий ступ. засолення ґрунт. субстратів, крім деяких названих видів, поширені китник тростинний, при­бережниця берегова, бульбокомиш морський, куга Табернемонтана, ситник однолусковий, тризубець морський. Незасоленим і засоленим болот. Л. властива висока врожайність рослин. маси, при цьому їхня корм. цінність низька. Проте вони мають вагоме заг.-екол. значення як водонакопичувал. і регулювал. системи водообмін. процесів та клімату тих чи ін. регіонів країни. Гір. Л. в Україні представлені в Карпатах і Криму. За рельєфом, ступ. зволоження і висот. розташуванням вони дуже неоднорідні. Їх поділяють на передгірні (у Карпатах – до вис. 550 м над р. м.), Л. гір.-ліс. поясу (від 500–600 до 1200–1600 м) і високогірні, або субальпійські, та альпійські (вище поясу лісів – полонини). Для Л. Карпат характерні значна строкатість за рівнем зволоження (від сухих до вологих і навіть сирих) і родючістю ґрунтів та мезофіл. екол. природа. У скла­ді їхніх травостоїв у передгірному та гір.-ліс. поясі широко представлені костриця лучна та червона, тонконіг лучний, мітлиця тонка, трава медова шерстиста та м’яка, трясучка середня, щуч­ник дернистий, біловус стиснутий, королиця круглолиста й Рациборського, верес звичайний тощо. У травостої полонин переважають дрібнотравні, червонокострицевобіловусові, кар­патсько- та лежачекострицеві, трироздільноситникові, зігнуто- та вічнозеленоосокові, лохинові та ін. асоціації. Гір. тра­в’янисті формування Криму поділяють на передгірні і низькогірні (до 450 м над р. м.) та гір., або яйли, що розміщені на пло­ских вершинах гір. Останні зайняті злак. чи злак.-різнотрав. степами з поширенням у їхньому складі низькоосокових, борознистокострицевих, вузьколи­сто­ковилових, каппадокійськостоколосових, сонцецвіто-чебрецевих та ін. асоціацій. Проте на краще зволожених неглибоких глинисто-щебенюватих гір.-луч­них ґрунтах тут поширилися гір. збірногрястицеві, лучнокостри­цеві, високотрясучкові Л. Передгірна частина Крим. гір зайнята степ. рослинністю. Для підвищення продуктивності Л. окультурюють (зрізають купини, вносять добрива, підсівають цінні трави, зрошують та ін.).

Вагомий внесок у вивчення флорист. складу, розподілу за зонами, морфобіол. структури, екології і розроблення класифікації Л. зробили О. Шенников, Д. Афанасьєв, Г. Білик, Л. Балашов, Л. Сипайлова та ін. Зокрема О. Шенников та Д. Афанасьєв запропонували фітоценотичну класифікацію лучної ро­слинності, яка не втратила свого значення й нині. М. Куксін обґрунтував фітотопол. класифікацію Л., відповідно до якої 1957–61 проведено суціл. геоботан. та культуртех. обстежен­ня природ. корм. угідь України. У результаті цих робіт для кожного господарства створ. карти типів Л. і розроблено рекомендації щодо їхнього поліпшення та рац. використання. Нині вчені працюють над удосконаленням ме­тод. принципів класифікації рос­линності Л. на базі використання її флорист. оцінок (Б. Міркін, В. Соломаха, Я. Дідух та ін.), а також над розробленням класифікації на біогеоценотич. засадах, тобто на базі комплекс. індикації екол.-флорист. ознак рослинності й особливостей ґрунтів Л. як ціліс. екосистем (А. Боговін). Див. також Луківництво.

Літ.: Шенников А. П. Луговедение. Ленинград, 1941; Білик Г. І. Рослинність Нижнього Придністров’я. К., 1956; Брадіс Є. М. Про класифікацію рослинності боліт УРСР // УБОЖ. 1956. Т. 13, № 3; Куксін М. В. Номенклатура типів природних кормових угідь Української РСР. К., 1958; Афанасьєв Д. Я., Сипайлова Л. М., Лихобабіна Е. П., Куксін М. В., Боговін А. В. Природні лучні угіддя Полісся. К., 1982; Балашов Л. С., Сипайлова Л. М., Соломаха В. А., Шеляг-Сосонко Ю. Р. Типология лугов Украины и их рациональное использование. К., 1988; Боговін А. В., Слюсар І. Т., Царенко М. К. Трав’янисті біогеоценози, їхнє поліпшення та раціональне використання. К., 2005.

А. В. Боговін, В. Г. Кургак

Рекомендована література

  1. Шенников А. П. Луговедение. Ленинград, 1941;
  2. Білик Г. І. Рослинність Нижнього Придністров’я. К., 1956;
  3. Брадіс Є. М. Про класифікацію рослинності боліт УРСР // УБОЖ. 1956. Т. 13, № 3;
  4. Куксін М. В. Номенклатура типів природних кормових угідь Української РСР. К., 1958;
  5. Афанасьєв Д. Я., Сипайлова Л. М., Лихобабіна Е. П., Куксін М. В., Боговін А. В. Природні лучні угіддя Полісся. К., 1982;
  6. Балашов Л. С., Сипайлова Л. М., Соломаха В. А., Шеляг-Сосонко Ю. Р. Типология лугов Украины и их рациональное использование. К., 1988;
  7. Боговін А. В., Слюсар І. Т., Царенко М. К. Трав’янисті біогеоценози, їхнє поліпшення та раціональне використання. К., 2005.

Фотоілюстрації

завантажити статтю

Інформація про статтю

Автор:

А. В. Боговін

В. Г. Кургак

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Луки / А. В. Боговін, В. Г. Кургак // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-59157

Luky / A. V. Bohovin, V. H. Kurhak // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2017. – Available at : https://esu.com.ua/article-59157

Том ЕСУ:

18-й

Дата виходу друком тому:

2017

Дата останньої редакції статті:

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

переглянути в Scopus

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

EMUIDідентифікатор статті на сайті ЕСУ

59157

Кількість переглядівдані щодо перегляду сторінок на сайті збираються від початку 2024 року

загалом: 1217

цьогоріч: 161

Схожі статті

Нікітський перевал
Ландшафти  |  Том 23  |  2021
О. В. Єна
Прилуквинська височина
Ландшафти  |  2024
Р. М. Гнатюк
Дунай-Дністровська рівнина
Ландшафти  |  Том 8  |  2008
Ю. О. Амброз

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору