Луків

З. П. Ярмолюк

Луків

ЛУ́КІВ (до 1557 — Лукове, 1577–1946 — Мацеїв) — селище міського типу Турійського району Волинської області. Має статус істор. насел. місця України (2001). Знаходиться за 100 км від обл. центру, за 22 км від райцентру, за 2 км від ст. Мацеїв залізниці Київ–Ковель–Ягодин–Холм і за 1,5 км від міжнар. автомагістралі Київ–Варшава. Площа 10,45 км². За переписом 2001, насел. становило 3147 осіб (складає 92,1 % до 1989), станом на січень 2015 — 3200 осіб; переважно українці (98,1 %). С-ще лежить у низині, побл. великих луків, звідси й походить його назва. У минулому ці землі входили до складу Київ. Русі, Волин., а потім — Галицько-Волин. князівств. Від 1340-х рр. — під владою Великого князівства Литовського, за Люблін. унією 1569 відійшли до Польщі. За гіпотезою історика Б. Возницького, у 13 ст. тут була закладена фортеця ордену тамплієрів. 1510 у писем. джерелах згадується луків. парафіял. церква, що розташовувалася на тер. Любомл. староства та підпорядковувалася Любомл. протопопії. Перша згадка про Лукове в істор. документах належить до 1537. Поселення було спадк. володінням волин. родини Матвієвських, які пізніше стали йменуватися Мацейовськими. 1557 на прохання надвір. корон. маршалка Станіслава Мацейовського польс. король і великий князь литовський Сиґізмунд ІІ Авґуст надав Луковому Маґдебур. право та дозвіл на проведення ярмарків і зведення замку, тією ж королів. грамотою село перейм. на містечко Мацеїв. 1575 поселення від Станіслава Мацейовського перейшло у власність до брацлав. воєводи князя Андрія Вишневецького. Потім як посаг Мацеїв відійшов до магнат. родини Сапег, 1680 його придбав Атаназій Мйончинський (1683 за успішну участь в обороні Відня від турків отримав у нагороду від польс. короля Яна ІІІ Собеського Луцьке староство, пізніше став волин. воєводою). Відтоді понад 200 р. був центром володінь графів Мйончинських. У 18 ст. їхній маєток «Мацейовщина» виріс до 20-ти сіл. На місці старого замку вони збудували палац за проектом нім. арх. М.-Д. Пеппельмана (приблизно наприкінці 18 — на поч. 19 ст.; від 1903 належав православ. семінарії у С.-Петербурзі, потім розташовувався катол. монастир непорочниць, нині туберкульозна лікарня залізнич. ст. Мацеїв; збереглися замк. оборонні рови), поруч з ним заклали парк у англ. стилі (2-а пол. 19 ст.; нині парк-памʼятка садово-парк. мистецтва заг.-держ. значення «Здоровʼя»). При Мйончинських Мацеїв перетворився на місто. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. перемирʼям 1667 та за умовами «Вічного миру» 1686 Мацеїв залишився у складі Польщі, після її 3-го поділу 1795 відійшов до Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — містечко Ковел. пов. Волин. губ. 1877 за 2 км на Пн. завершено прокладання залізниці Ковель–Холм–Люблін. Наприкінці 19 ст. Мацеїв — осн. центр шкір. виробництва на Волині. На поч. 20 ст. працювали черепична ф-ка, паровий млин, 42 магазини, кредитне товариство; діяли двокласна школа, духовне училище, земська лікарня. У роки 1-ї світової війни — прифронт. містечко. Від серпня 1915 до кін. 1918 його утримували австро-угор., наприкінці 1918 — петлюрів., у серпні–вересні 1920 — більшов., від поч. 1919 до серпня 1920 та від вересня того ж року — польс. війська. За Ризьким мирним договором 1921 Мацеїв відійшов до Польщі; був центром гміни Ковел. пов. Волин. воєводства. У міжвоєнні роки функціонували осередки «Просвіти», «Союзу українок». Від 1939 — у складі Волин. обл. УРСР; від 1940 — смт, райцентр. Від 27 червня 1941 до 18 липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. У Мацеєві нацисти вбили понад 5 тис. євреїв, які мешкали у м-ку та навколиш. селах. Під час 2-ї світової війни діяло рад. підпілля. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. Багато жит. зазнали сталін. репресій. 1951 співроб. Міністерства держ. безпеки СРСР виявили у Луків. школі Молодіжну організацію націоналістів, майже всі десятикласники були виключені, частина із них отримала різні терміни увʼязнення та заслання. 1959–65 — у складі Любомл., від 1965 — Турій. р-нів. 1838 проживало 2 тис., 1870 — 1035, 1911 — 4126, 1959 — 2820, 1979 — 3678 осіб. Нині працюють Луків. комбінат буд. матеріалів, підприємство з виробництва деревʼяних буд. конструкцій «Аміла», деревообробне СП «Ліспром», мʼясопереробне підприємство «Мацеїв», цех з випікання хлібобулоч. виробів, міжгосп. птахівн. підприємство, льононасіннєва агровироб. дільниця, підприємство з перероблення льону «Флекс-Імпекс», зерносховище «Міленіум». Розробляються поклади крейди, глини, піску. У Л. — ПТУ № 22, заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, 2 селищні б-ки; лікар. амбулаторія. За межами с-ща став відомим фольклорно-етногр. ансамбль укр. пісні «Калинонька». Частина мешканців нині займається декор.-ужитк. мистецтвом, зокрема вишиванням. Також збереглися костел св. Ганни (16 ст.), церква та дзвіниця св. Параскеви (1723). До 1970-х рр. у центр. і сх. частині с-ща знаходилося 3 кургани. Встановлено мемор. комплекс Слави, памʼятні знаки рад. танкістам, які визволяли с-ще. Серед видат. уродженців — педагог Л. Кондрацька, фізик О. Максимчук, фахівець у галузі залізнич. транспорту О. Савчук, громад. діячка І. Винницька-Лебідь. З Л. повʼязані життя та діяльність математика, чл.-кор. НАНУ В. Дзядика, фізика Т. Мартиновича, поета, композитора, диригента О. Каліщука, журналіста, поета В. Вербича, письменниці М. Якубовської.

Літ.: Теодорович Н. И. Волынь в описании городов, местечек и сел в церковно-историческом, географическом, этнографическом, археологическом и других отношениях: Историко-статистичиское описание церквей и приходов Волынской епархии. Т. 5: Ковельский уезд. Почаев, 1903; Орлович М. Ілюстрований путівник Волинню. Лц., 1929; Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: Краєзн. слов. від найдавніших часів до 1914 р. Т. 2. Вінніпеґ, 1986; Тимощук Л. Луків: Минуле і сучасне // Нар. слово. 2006, 15 лип.; Александрович В. Малярі та різьбярі Лукова (Матієва) у ХVІІІ столітті // Волин. ікона: Дослідж. та реставрація: Наук. зб.: Мат. 14-ї міжнар. конф. Лц., 2007. Вип. 14; Трофимук В. Про Мацеївську трагедію памʼятають в Америці та Ізраїлі: У невеликому містечку під час війни фашисти розстріляли понад пʼять тисяч євреїв // Вісник і К. 2007, 1 лют.; Якименко М. Від Мацейова до Лукова: Виповнюється 470 років з часу першої згадки про селище Луків і 450 — надання йому Маґдебурзького права // Голос України. 2008, 14 лют.; Студії і матеріали з історії Волині. Лц., 2012.

З. П. Ярмолюк