Лукомль

ЛУКО́МЛЬ – літописне місто. Входило до складу Переяслав. землі. Вперше згадане в Іпатіїв. літописі під 1178. Від 16 ст. належало князям Вишневецькими; у 2-й пол. 17 — 18 ст. — сотенне містечко Лубен. полку. Городище, виявлене на правому березі р. Сула в урочищі Панська Гора побл. с. Лукім’я (нині Оржиц. р-ну Полтав. обл.), наприкінці 19 ст. обстежував В. Ляскоронський, 1947 — І. Ляпушкін, 1971 — М. Кучера та О. Сухобоков, 1978 і 1981 — Ю. Моргунов. Підтрикутний у плані майданчик (90–140 × 220 м) із Пн. захищений валом і ровом, з Пд. — подвій. лінією валів і ровом. У 17 ст. на городищі зведено козац. фортецю. Культур. шар — 1,8 м, більшість знахідок належить до 11–13 і 17–20 ст. На Пн. від городища — с-ще пл. 20 га (у нашаруваннях переважає гончарна кераміка 12–13 ст.). Матеріали з розкопок зберігаються в Ермітажі (С.-Петербург), Інституті археології НАНУ (Київ), Лубен. (Полтав. обл.) і Ромен. (Сум. обл.) краєзн. музеях.

О. П. Моця