Лукомль

ЛУКО́МЛЬ — літописне місто. Входило до складу Пере­яслав. землі. Вперше зга­дане в Іпатіїв. літописі під 1178. Від 16 ст. належало князям Вишневецькими; у 2-й пол. 17 — 18 ст. — сотен­не містечко Лубен. полку. Городище, виявлене на правому березі р. Сула в ур­очищі Панська Гора побл. с. Лу­кімʼя (нині Оржиц. р-ну Полтав. обл.), на­прикінці 19 ст. обстежу­вав В. Ля­скоронський, 1947 — І. Ляпушкін, 1971 — М. Кучера та О. Сухобоков, 1978 і 1981 — Ю. Моргунов. Під­трикутний у плані май­данчик (90–140 × 220 м) із Пн. захищений валом і ровом, з Пд. — по­двій. лінією валів і ровом. У 17 ст. на городищі зведено козац. фортецю. Культур. шар — 1,8 м, більшість знахідок належить до 11–13 і 17–20 ст. На Пн. від городища — с-ще пл. 20 га (у нашарува­н­нях пере­важає гончарна кераміка 12–13 ст.). Матеріали з роз­копок зберігаються в Ермітажі (С.-Пе­тербург), Ін­ституті археології НАНУ (Київ), Лубен. (Полтав. обл.) і Ромен. (Сум. обл.) краєзн. музеях.

Завантажити статтю