ЛУКʼЯ́НОВА Олена Михайлівна (13. 01. 1923, с. Блистова Менського р-ну, нині Черніг. обл. — 15. 08. 2014, Київ) — лікар-педіатр. Бабуся І. Лукʼя­нової. Доктор медичних наук (1966), професор (1968), академік НАНУ (1992), НАМНУ (1993), Рос. АМН (1984). Заслужений діяч науки УРСР (1982). Держ. премії УРСР (1980), СРСР (1987), України (2000) у галузі н. і т. Ор­ден княгині Ольги 3-го ступеня (1997). Державні нагороди СРСР. Закін. Київський медичний ін­ститут (1949). Від­­тоді працювала в Ін­ституті педіатрії, акушерства та гін­екології НАМНУ (Київ): 1963–68 — зав. педіатр. від­ділу, 1968–79 — за­ступник директора з наукової роботи, 1979–2005 — директор, від 2005 — почес. дир. Президент Асоц. педіатрів України (1982–2004). Головний редактор журналу «Перинатология и педиатрия» (2003–14). Наукові дослідже­н­ня: патогенез, профілактика і комплексне лікува­н­ня рахіту; поруше­н­ня обміну кальцію, фосфору та вітаміну D у вагітних, новонароджених і дітей ран­нього віку; вплив нес­при­ятливих екол. чин­ників (зокрема наслідків аварії на ЧАЕС) на стан біол. системи вагітна жінка–плід–дитина. За­пропонувала класифікацію форм рахіту, нові препарати для лікува­н­ня захворювань, повʼяз. із дефіцитом вітаміну D. Зробила вагомий внесок у роз­виток дит. гастроентерології, зокрема під її керівництвом ви­вчено механізми захворювань органів травле­н­ня у дітей, роз­роблено методи їхнього лікува­н­ня, створ. продукти для лікув. харчува­н­ня.