ЛУ́ЦИК Максим Дмитрович (19. 10. 1942, Львів) — біо­хімік. Син Д. Лу­цика та Л. Луцик-Кордовської, брат Бог­дана та Олександра Лу­циків. Доктор біо­логічних наук (1989), професор (2005). Дійсний член НТШ (1997). Закін. Львів. мед. ін­ститут (1965), де від­тоді й працював (нині університет): 1972–80 — старший науковий спів­робітник Центр. н.-д. лаб., 2000–13 (за сумісництвом) — професор кафедри біо­хімії; від 1980 — в Ін­ституті біо­логії клітини НАНУ (Львів): 1988–94 — завідувач від­ділу біо­хімії гліко­протеїнів, 1994–96 — зав. лаб., від 2000 — провід­ний науковий спів­робітник Наукові дослідже­н­ня: роз­робле­н­ня біо­хім. методів очище­н­ня лектинів; пошук речовин природ. походже­н­ня з антинеопластич. й імуномодулювал. діями. Роз­робив спо­соби отрима­н­ня низки нових лектинів, специфічних до групових антигенів крові людини, методи характеристики мем­бран. гліко­протеїнів за допомогою лектинів як структур. зондів.