Лушпинський Олександр Онуфрійович

ЛУШПИ́НСЬКИЙ Олександр Онуфрі­йович (23. 07. 1878, с. Буцнів, нині Тер­ноп. р-ну Терноп. обл. — 20. 11. 1943, Львів) — архітектор, графік. Закін. архіт. від­діл. Політех. школи у Львові (1904). Від­тоді до 1919 працював у проект. бюро І. Левинського (влас. патенту на будівництво не мав). Один із творців укр. версії львів. сецесії (модерну). Брав участь у проектуван­ні будинку товариства «Дністер» (1904–06), бурси ін­ституту «Нар. дім» на вул. Куркова (нині М. Ли­сенка), № 14–14а (1906–07), гімназії та бурси Укр. пед. товариства на вул. Кшижова (1906–08; від 1913 — монастир василіянок; нині Нац. лісотех. університет України, вул. Генерала Чу­принки, № 103) у Львові, Нар. домів у містах Копичинці (нині Гусятин. р-ну Терноп. обл.; 1903–09), Кіцмань (нині Чер­нів. обл.; 1906–07), Самбір (1910-і рр.), Камʼянка-Струмилова (нині Ка­мʼянка-Бузька; обидва — нині Львів. обл.), львів. дільниці Кле­парів на вул. Йор­дана (нині В. Со­сюри; обидва — 1910–11), рідному селі (1908–09) та с. Милува­н­ня (нині Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл.; 1910–11, будівлю знищено 1942), комплексу для василіянок у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ; 1910–14, 1938). Цін­ною памʼяткою нар.-романт. течії Львова є колиш. санаторій К. Солецького (нині від­діл шпиталю прикордон. військ України на розі вул. Личаківська, № 107 та І. Рєпіна, № 2), споруджений 1908 за проектом Л. 1906. На вул. С. Виспянського (нині І. Ви­шенського), № 12 — вілла, збудована 1911–12 для ві­домого адвоката Р. Ковшевича. По­єд­на­н­ня гуцул. і закопан. мотивів демонструє будинок Ю. Скварчинського на вул. Потоцького (нині Генерала Чу­принки, 11а; у спів­авторстві з Т. Обмінським, 1906–07). На вул. Л. Набеляка (нині І. Котляревського), № 25 за проектом Л. зведено камʼя­ницю М. Кучинського (1908–09). За проектами Л. 1904–14 виконували вироби з металу, дерева, кераміки, книжк. обкладинки, театр. декорації (для балу студент. товариства «Основа» у Львові 1911, проектував для нього також будинок) та інтерʼєри (гол. зал Нар. дому та читальні товариства «Просвіта» у Клепарові). Він роз­­робляв внутр. приміще­н­ня у про­екті укр. театру у Львові (1908–10). За його ескізами виробляли плитки, кахлі, свічники, вазони, тарелі. Вже на поч. 20 ст. Л. проектував церкви у новому стилі «гуцул. сецесії», на противагу неовізант. спорудам В. Нагірного. 1902 пере­міг в архіт. конкурсі, який оголосив митрополит А. Шептицький, 1904 поділив 1-у премію з Л. Левинським на конкурсі проектів церк­ви у с. Соколівка (нині Буського р-ну Львів. обл.). Візант.-роман. стилізації за­стосував у проектах церков у селах Оброшине (нині Пустомитів. р-ну; 1912–14, спів­автор Т. Обмінський), Бориня (нині смт Турків. р-ну), Довге (нині Стрий. р-ну; обидві — 1912; усі — Львів. обл.), Сере­динки (нині Терноп. р-ну Терноп. обл.; 1913) і у приклад. творах літург. при­значе­н­ня. Бл. 1917–18 на проха­н­ня І. Свєнціцького Л. зробив кресле­н­ня нового будинку Нац. музею у Львові в неокласицистич. стилі (не реалізовано). У 1920–30-х рр. меш­кав і працював у Львові в будинку на вул. М. Зиблікевича, № 44 (нині І. Франка, № 72). У цей період за планами Л. споруджено муров. і деревʼяні церк­ви в селах Мшана, Кліцко, Нове Село (нині усі — Городоцького р-ну Львів. обл.), Бабухів (нині Рогатин. р-ну), Велдіж (нині Шевченкове Долин. р-ну), Осмолода (нині Рожнятів. р-ну), м. Тисмениця (нині усі — Івано-Фр. обл.), с. Угорськ (нині Шумського р-ну Терноп. обл.). Звів церкви у м. Ко­марне (нині Городоцького р-ну; 1923), с. Кадлубиська (нині Лучківці Бродів. р-ну Львів. обл.; 1925), м. Тлумач (нині Івано-Фр. обл.; 1927). З елементами функціона­лізму збудовано церкву св. Йосафата у м. Пере­мишль (нині Під­­карпат. воєводства, Польща; 1930-і рр.). Як чл. ре­ставрац. комісії при греко-катол. митрополії Л. багато часу приділяв охо­роні реліг. памʼяток. 1926 спорудив огорожу церкви св. Миколая, 1933 ре­ставрував дере­вʼяну церкву Святої Трійці (17 ст.) на Сихові, 1937–38 керував ре­­ставрацією собору св. Юра. Брав участь у ви­ставці Ліги допомоги промислу (1909; екс­понував низку проектів церк. предметів, зокрема кіот з ма­йолік. триптихом «Христос із двома ангелами»), Першій ви­ставці архітектури (вересень–жовтень 1910; замальовки деревʼяних церков Сх. Галичини та проект церкви у с. Балинці, нині Снятин. р-ну Івано-Фр. обл., за мотивами церк­ви св. Юрія у м. Дрогобич, нині Львів. обл.), архіт. ви­ставці під час Весняного салону Товариства приятелів красних мистецтв (травень–червень 1914), у першій ви­ставці Гуртка діячів укр. мистецтва (червень 1922; усі — Львів). У квітні 1915 у Нац. музеї у Львові від­булася персон. ви­ставка Л., на Військ. ви­ставці 1916 у Відні був окремий деревʼяний павіль­йон УСС його авторства. За планами Л. створ. і встановлено памʼят­ники Т. Шевченку в с. Бурдяківці (нині Борщів. р-ну Терноп. обл.; 1911) та м. Вин­ники (нині Львів. міськради; 1913), памʼят­ник у с. Під­лис­ся (нині Золочів. р-ну Львів. обл.) і мармур. мемор. дошки з гуцул. орнаментикою на фасаді церкви Святого Духа у Львові та в інтерʼєрі собору св. Юра (усі — 1911) М. Ша­шкевичу, памʼятник І. Левинському зі зламаною романо-візант. колоною на пʼєде­сталі (1920) і над­гробок І. Белея (1930-і рр.) на Личаків. кладовищі. У 1916–17 створив серію проектів сільс. хат і установ до альбому «Від­будова знищених осель у Східній Галичині» (1916). Бл. 70 рисунків деревʼяних укр. церков зберігаються у Нац. музеї у Льво­ві, частину вміщено в альбомі «Деревʼяні церкви Галичини ХVІ–ХVІІІ ст.» (Л., 1920). Член Руського керам. гуртка (1907) та Укр. тех. товариства у Львові (від 1913). У 1930-х рр. М. Голубець писав про нього як про «найкращого галицького архітектора сучасності». Іменем Л. на­звано вулицю у Львові.

Ю. О. Бірюльов

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю