Львович Майя Давидівна
ЛЬВО́ВИЧ Майя Давидівна (23. 04. 1933, Одеса — 13. 07. 2015, Харків) — перекладачка, поетеса. Член НСПУ (1984) та СП Білорусі (1996). Закін. Харків. університет (1957). Працювала кор. у харків. видавництві «Прапор». Твор. шлях Л. починала як перекладачка, володіла нім., чес., польс., серб., рос., білорус. та мовою їдиш. Поезії писала укр., рос. та білорус. мовами. Більшість її книг, зазвичай, з’являлися відразу двома мовами — укр. і білорус.: «Цяпельца. Вогник» (Х., 1995), «У зязюльчинім борку. У зозульчинім борку» (К., 2002). Авторка перекл. творів А. Адамовича, Я. Бриля, В. Колесника у вид. «Я — з вогняного села» (1977), Я. Бриля «Світанок, побачений здаля» (1983; усі — Київ), «Жывая. Жива» (2008), «Балагола» (2012), «Мелодія щастя» (2014); українською мовою вийшла зб. поезій «Земле моя…» (1985; усі — Харків). Л. — витончений майстер слова. Найбільше перекладала прозу та поезію (від Янки Купали та М. Богдановича до наймолодших сучасників) білорус. авторів.
Завантажити статтю
Людина 
