ЛЮЛЬКО́ Олексій Володимирович (16. 04. 1935, с. Романкове, нині у складі м. Камʼянське Дні­проп. обл. — 12. 09. 2013, Дні­пропетровськ, нині Дні­про) — лікар-уролог. Брат Івана, батько Олек­сія Люльків. Доктор медичних наук (1971), професор (1974), член-кореспондент НАМНУ (1994). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1989). Державна премія УРСР (1983) та України (2001) у галузі н. і т. Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2000). Закін. Дні­проп. мед. ін­ститут (1959). Працював лікарем. Від 1964 — у Дні­проп. мед. академії: 1974–2011 — зав., 2011–13 — професор кафедри урології, оператив. хірургії та топогр. анатомії, во­дночас 1982–2005 — проректор з наукової роботи. Віце-президент Укр. асоц. урологів (1978–2013). Наук. ред. ж. «Медичні перспек­тиви» (1996–2013). Наукові дослідже­н­ня: діагностика та лікува­н­ня добро­якіс. гіперплазії перед­міхур. залози, сечокамʼяної хвороби, неспецифіч. запал. захворювань сечової та статевої систем; пита­н­ня пластич. і від­новлювал., дит. урології, онко­урології й андрології. Описав яви­ще утворе­н­ня перикапсуляр. лімфокапілярів у нирках ссавців, властивість каменів нирок як біол. обʼєктів проявляти пруж­но-вʼязко-пластичні деформації.