КОСТЯНТИ́НІВКА — місто обласного значе­н­ня До­нецької області, райцентр. Зна­ходиться на р. Кривий Торець (притока Казен­ного Торця, бас. Сіверського Дінця), за 68 км від обласного центру. Площа 66 км2. Населе­н­ня 95 111 осіб (2001, складає 89,7 % до 1989): українців — 59 %, росіян — 38 %, проживають також вірмени, білоруси, азербайджан­ці, євреї. Залізничний вузол. На початку 19 ст. території сучасного К. належала поміщику Номикосову, який 1812 заснував тут с. Сантуринівка. У середині 19 ст. його старший син Костянтин заснував неподалік ще одне село, яке на­звав своїм імʼям. 1859 у Сантуринівці меш­кало 280, у К. — 290 осіб. 1869 зі спорудже­н­ням Курсько-Харківсько-Азовської залізниці по­близу с. К. виникла одно­ймен­на залізнична стан­ція, яку 1880 зʼ­єд­нано з Хар­ків­сько-Севастопольською залізницею. Пе­ретворе­н­ня станції на залізничний вузол сприяло роз­витку промисловості. На­прикінці 19 ст. бельгійські акціонери збудували пляшковий, дзеркальний, скляний, метало­прокатний і хімічний заводи. Згодом с. К., при­­станційні та інші навколишні селища були обʼ­єд­на­ні. Під час воєн­них дій 1918–20 влада не­одно­разово змінювалася. Від 1926 — смт, від 1932 — місто обласного значе­н­ня. Жителі за­знали ста­лінських ре­пресій. У 1930-х рр. на ко­стянтинівських під­приємствах виготовлено рубінові зірки Московського кремля, саркофаг для мавзолею В. Леніна, марбліт для оздобле­н­ня низки станцій Московського метрополітену, кришталевий фонтан для Всесвітньої ви­ставки у Нью-Йорку. Від 29 жовтня 1941 до 6 вересня 1943 — під німецько-фашистською окупацією. Діяло під­пі­л­ля. У місті на­цисти організували табір для рад. військовополонених. 1897 меш­кало близько 3,1 тис., 1939 — 95,8 тис., 1959 — 88,7 тис., 1979 — 112 тис. осіб. Нині працюють під­приємства: ме­талургійні галузі — Костянтинівський металургійний завод, «Сви­нець», «Цинк» (Костянтинівський завод «Укрцинк»), «Втормет», «Мегатекс»; скляної — «Кварсит», «Буд­­склотрейдинг», Костянтинівський завод обважнювачів, «Спецтех­скло»; хім. — Костянтинівський хімічний завод; машино-будівні — Костянтинів­ський завод високовольтної апаратури, Костянтинівський завод ме­талургійного устаткува­н­ня; легкої — Костянтинівський екс­трактно-шкіря­ний завод; харчові — ковбасна та кондитерські (нині у структурі ВО «Конті») фабрики, молокозавод, хлібокомбінат. У радянський період і 1990-х рр. діяли Костянтинівський вогнетривкий завод «Чер­воний Жовтень» і Костянтинівський завод скляних та ма­йолікових виробів. У К. — 13 загально-освітніх шкіл, 2 інтернати, гімназія, 3 ліцеї, на­вчально-виховний комплекс, на­вчально-ви­робничий комбінат, 2 філії вищих на­вчальних закладів, 20 дитсадків; Скла Науково-дослід­ний ін­ститут; 2 Палаци культури, кінотетр «Супутник», Костян­тинівський крає­­знавчий музей, Центр дитячої і юнацької творчості, школа естетичного вихова­н­ня; 12 лікувально-профілактичних закладів (реабілітаційно-діагностичний центр для по­с­траждалих під час аварії на ЧАЕС очолює професор О. Панченко); від­діле­н­ня 16-ти банків. Є 3 парки куль­тури та від­починку. Виходить газета «Знамя индустрии». Функціонують цирковий колектив «Арена», ансамбль спортивно-бального танцю «Сучасні ритми», естрадно-хорео­графічний колектив «Барбарис», ансамбль танцю «Калинка», вокальні студії «Ехо» та «Семинот­ка». По­близу К. — загально-державного значен­ня геологічна памʼятка природи Кровецька балка. Встановлено па­мʼятники працівникам хімічного заводу, воїнам-визволителям і воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни, меморіал воїнам-афганцям. Серед видатних урод­жен­ців — зоотехнік, член-кореспондент НААНУ В. Кандиба, фахівець у галузі електрозвʼязку П. Воробієнко, фахівець у галузі машинобудува­н­ня А. Грабченко, хімік О. Гри­зодуб, біо­хімік В. Сорока, фізики Ю. Джежеря, В. Сисоєв, біо­фізик М. Погожих, фахі­вець у галузі зварювального виробництва В. Корж, математик В. Рукасов, матеріало­знавець О. Шулішова, геолог В. Суярко, фахівець у га­лу­зі тех­нології харчува­н­ня М. Пере­­січ­ний, економіст Є. Крихтін, лі­кар-імунолог Ю. Варенко, лікар-ане­с­тезіолог, гепатолог В. Матяш, судовий медик Б. Михайли­ченко, лікар-гін­еколог В. Потапов, пси­холог О. Солодухова, іс­торик В. Романцов; мистецтво­зна­вець Л. Бог­данова, художник декоративного скла, народний художник Укра­їни В. Ґінзбурґ, скульптор М. Зо­рін, живописець, графік В. При­сталенко; кіноактриса, народна артистка СРСР Н. Мордюкова, актор, народний артист УРСР О. Андров, актор, режисер, народний артист УРСР А. Новиков, актор, заслужений артист УРСР О. Аки­мов, актор, режисер, заслужений артист України А. Бориславський, актор, заслужений артист України М. Коновалов, баяніст, заслужений артист України О. До­рофєєв, композитор, заслужений діяч мистецтв УРСР М. Каганов; Герої Рад. Союзу Г. Гапонов, Ю. Двужильний, П. Дзюба, М. Жу­жома, А. Мірошниченко, повний кавалер ордена Слави Д. Грош.