Мазур Людмила Олександрівна
МА́ЗУР Людмила Олександрівна (03. 11. 1947, с. Сальниця Хмільн. р-ну Вінн. обл. — 13. 01. 2000, Київ, похов. у Хмельницькому) — майстриня витинання, графік, живописець і монументаліст. Дружина Миколи, мати Богдана та Оксани Мазурів. Обл. премії ім. Т. Шевченка (1993), ім. В. Розвадовського (1999), всеукр. премія ім. О. та Л. Тарасевичів (1994). Член НСХУ (1990). Закін. Одес. художнє училище (1968; викл. С. Лукін). Відтоді працювала у Хмельницькому: оформлювачем, монументалістом (1979–90) худож.-вироб. майстерень; водночас 1970–79 — викладач дит. школи; на творчій роботі; 1998–2000 — гол. художник міста. Учасниця обл., всеукр. та зарубіж. мистецьких виставок від 1975. Персон. — у Хмельницькому (1990, 1994, 1998, посмертні — 2000–01, 2003, 2012, 2015), Вінниці, Рівному, Чернівцях (усі — 1992), Львові (посмертна, 2013), Збаражі (Терноп. обл.), Нетішині (Хмельн. обл.; обидві — посмертні, 2016). Основні галузі — станк. графіка і живопис, монум. мистецтво, витинання. Використовуючи особливості витинанок Поділля (прийоми вирізування зі складеного вдвоє, вчетверо, вшестеро білого паперу силуетів квітів, гірлянд, метеликів, голубків, зірочок, ялиночок; одноосьова дзеркал. симетрія з триярус. членуванням), ввела асиметрію та аплікацію. Спочатку у витинанках домінували нар. мотиви, згодом з’явилися риси образ. психологізму, символіки, філос. узагальнення. Джерело образ. світу її витинанок — слов’ян. міфологія, звичаї, обряди, вірування, традиції нар. мистецтва. Деякі роботи зберігаються у Хмельн. худож. і краєзн. музеях, Полтав., Чернів., Сум. ХМ, МЕХП (Львів). З ініціативи редакції г. «Проскурів» 2000 засн. премію для дітей ім. М. «Поділ. палітра», від 2015 — ім. Л. та М. Мазурів.
Додаткові відомості
- Основні твори
- витинанки — «Хрущ», «Літо», «Зимове сонце», «Дерево» (усі — 1975), «Свято» (1980), «Чарівний кіт» (1983), «Причинна», «Діброва» (обидві — 1989), «Зелений сон» (1990), «Легенда» (1994), «Тиша» (1996), «Присвята (М. Приймаченко)» (1997); серія витинанок «За мотивами творів Лесі Українки» (1988); графіка — «Жорстокість» (1978), «Весна-красна» (1979), «Весільне гільце», «Зимове сонце», «Казка», «Метелики», «Подільська квітка» (усі — 1980), «Польова квітка», «Присвята Чорнобилю», «Спомин» (усі — 1989), «Вечірня мелодія», «Вітер», «Дзвін», «Доля», «Житіє», «Осінь», «Синій дощ» (усі — 1990), «Задзеркалля», «Зустріч», «Експромт» (усі — 1994), «Весна в Хмельницькому», «Уральський ліс», «Чорна хмара» (усі — 1997), «Натюрморт» (1998); мозаїчне панно «Рідний край» (1981); настінні розписи — «Урок» (1982), «Спадщина» (1986), «У світі казок» (1988; усі — Хмельницький); живопис — «Свято» (1989), «Сентенція» (1990), «Рушник» (1991).
Рекомендована література
- Рожко-Павленко Л. Мистецька родина Мазурів // ОМ. 1995. № 2;
- Людмила Мазур: Каталог творів. К.; Хм., 2003;
- Тихонюк О. Чиста лінія Людмили Мазур // Артанія. 2010. № 4;
- Рожко-Павленко Л. Людмила Мазур: Нотатки до творчого портрету // Музейні хроніки (1993–2015). Хм., 2016;
- Собкович О. Творчість родини Мазурів — душа та присвята Україні // ОМ. 2017. № 2.
Фотоілюстрації
. 1997. papir, vitinannya.jpg "«Присвята (М. Приймаченко)». 1997. Папір, витинання")
Людина 
