МА́ЗУР Людмила Олександрівна (03. 11. 1947, с. Сальниця Хмільн. р-ну Вінн. обл. — 13. 01. 2000, Київ, похов. у Хмельницькому) — майстриня витина­н­ня, графік, живописець і монументаліст. Дружина Миколи, мати Богдана та Оксани Мазурів. Обл. премії ім. Т. Шевченка (1993), ім. В. Роз­­вадовського (1999), всеукр. премія ім. О. та Л. Тарасевичів (1994). Член НСХУ (1990). Закін. Одес. художнє училище (1968; викл. С. Лу­кін). Від­тоді працювала у Хмельницькому: оформлювачем, монументалістом (1979–90) худож.-вироб. майстерень; водночас 1970–79 — викладач дит. школи; на творчій роботі; 1998–2000 — гол. художник міста. Учасниця обл., всеукр. та зарубіж. мистецьких ви­ставок від 1975. Персон. — у Хмельницькому (1990, 1994, 1998, по­смертні — 2000–01, 2003, 2012, 2015), Він­ниці, Рівному, Чернівцях (усі — 1992), Львові (посмертна, 2013), Збаражі (Терноп. обл.), Нетішині (Хмельн. обл.; обидві — посмертні, 2016). Основні галузі — станк. графіка і живопис, монум. мистецтво, витина­н­ня. Використовуючи особливості витинанок Поді­л­ля (при­йоми вирізува­н­ня зі складеного вдвоє, вчетверо, вшестеро білого паперу силуетів квітів, гірлянд, метеликів, голубків, зірочок, ялиночок; одноосьова дзеркал. си­метрія з три­ярус. членува­н­ням), ввела асиметрію та аплікацію. Спочатку у витинанках домінували нар. мотиви, згодом зʼяви­лися риси образ. психологізму, символіки, філос. узагальне­н­ня. Джерело образ. світу її витинанок — словʼян. міфологія, звичаї, обряди, вірува­н­ня, традиції нар. мистецтва. Деякі роботи зберігаються у Хмельн. худож. і краєзн. музеях, Полтав., Чернів., Сум. ХМ, МЕХП (Львів). З ініціативи редакції г. «Проскурів» 2000 засн. премію для дітей ім. М. «Поділ. палітра», від 2015 — ім. Л. та М. Мазурів.