Мазур Микола Іванович

МА́ЗУР Микола Іванович (02. 01. 1948, радгосп «Кущівський» Краснодар. краю, РФ – 09. 10. 2015, Хмельницький) – скульптор, живописець. Чоловік Людмили, батько Богдана та Оксани Мазурів. Народний художник України (2008). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2007). Обл. премії ім. Т. Шевченка (1993), ім. В. Розвадовського (1995), ім. Я. Гальчевського (2003). Член НСХУ (1987). Закін. Одес. художнє училище (1968; викл. В. Путейко), Укр. АМ (Київ, 1997). Працював у Хмельницькому: 1968–79 – у дит. худож. школі: від 1973 – директор; від 2002 – в Університеті: від 2004 – доцент кафедри дизайну, від 2006 – керівник навч.-твор. майстерні. Голова Хмельн. організації СХУ (1992). Основні галузі – монум.-декор. мистецтво, станк. живопис. Учасник обл., всеукр., міжнародних художніх виставок від 1972. Персон. – у Чернівцях (1986), Хмельницькому (1988, 1991, 1994–96, 1998–99), Вінниці (1992), Кам’янці-Подільському (1998), Нетішині (2003; обидва – Хмельн. обл.), Києві (2001, 2010). Брав участь у створенні Хмельн. ХМ. Автор концепції, гол. художник експозиції на вшанування пам’яті жертв голодомору 1932–33 в Україні у Держ. істор.-культур. заповіднику «Меджибіж» (Хмельн. обл., 2008). Деякі роботи зберігаються у НХМ (Київ), Хмельн. ХМ. З ініціативи редакції г. «Проскурів» від 2015 присуджують премію для дітей «Поділ. палітра» ім. Л. та М. Мазурів.

Тв.: скульптурні композиції – для парку (1986), «Веселий потяг» (кінотеатр «Планета», 1988), «Гармонія» (1990; усі – Хмельницький), «Сад» (1991), «Радість» (1996); оформлення дит. автомістечка (1982), «Політ на повітряній кулі» (1985), «Космоc» (1987), «Гніздо», «Лісник» (обидва – 1990); пам’ятник Героям Небесної сотні (2015, співавт., Хмельницький); живопис – «Доля», «Сівач» (обидва – 1990), триптих «Попіл сподівань» (1991), «Вогняна ніч» (1992), цикл «Подільська рапсодія» (1994), «Подолянка» (1996), «Гори» (2002), «Схід сонця», «Двоє», «Люда» (усі – 2003), «Спогад про Люду» (2004); серія «Революція Гідності» (2014–15).

Літ.: Кульбовський М. З подільського кореня: Нариси. Хм., 2003. Кн. 2; Маричевський М. І небо, і земля Миколи Мазура // ОМ. 2004. № 3; Микола Мазур: Альбом. К., 2005; Собкович О. Творчість родини Мазурів – душа та присвята Україні // ОМ. 2017. № 2.

Л. Ф. Рожко-Павленко

Основні твори

скульптурні композиції – для парку (1986), «Веселий потяг» (кінотеатр «Планета», 1988), «Гармонія» (1990; усі – Хмельницький), «Сад» (1991), «Радість» (1996); оформлення дит. автомістечка (1982), «Політ на повітряній кулі» (1985), «Космоc» (1987), «Гніздо», «Лісник» (обидва – 1990); пам’ятник Героям Небесної сотні (2015, співавт., Хмельницький); живопис – «Доля», «Сівач» (обидва – 1990), триптих «Попіл сподівань» (1991), «Вогняна ніч» (1992), цикл «Подільська рапсодія» (1994), «Подолянка» (1996), «Гори» (2002), «Схід сонця», «Двоє», «Люда» (усі – 2003), «Спогад про Люду» (2004); серія «Революція Гідності» (2014–15).

Рекомендована література

Кульбовський М. З подільського кореня: Нариси. Хм., 2003. Кн. 2;
Маричевський М. І небо, і земля Миколи Мазура // ОМ. 2004. № 3;
Микола Мазур: Альбом. К., 2005;
Собкович О. Творчість родини Мазурів – душа та присвята Україні // ОМ. 2017. № 2.