МАКА́РІЙ (Оксіюк Михайло Федорович; 17(29). 09. 1884, с. Луковисько Холм. губ., нині Польща — 01. 03. 1961, Одеса) — церковний діяч РПЦ. Брат Йосипа (Оксіюка) і П. Оксіюка. Закін. Варшав. духовне училище (1901), Холм. духовну семінарію (1907), Київ. духовну академію (1911, зі ступ. канд. богословʼя), де й працював: 1912–17 — доцент, 1917–22 — проф. патрології (1914 захистив магістер. дис.); водночас 1918–22 викладав історію Візантії у Київ. університеті й ІНО; 1926–33 — науковий спів­робітник, зав. книго­сховищем Всенар. б-ки України (Київ); 1934–37 — секр. льоно­управлі­н­ня Київ. облземвід­ділу; 1938–41 — секр. адмінвід­ділу Наркомзему УРСР. 1942 прийняв духов. сан, був настоятелем Свято-Покров. та Дмитрієв. церков у Києві. 1943 зведений у сан протоієрея. 1945 по­стрижений у чернецтво, архімандрит. Від­тоді — єпис­коп Львівський і Тернопільський (1946 — архі­єпис­коп); від 1948 — архі­­єпис­коп Львівський і Тернопіль­ський та Мукачівсько-Ужгородський. Очолював кампанію з ліквідації УГКЦ. Від 1951 — митрополит Варшавський та усієї Польщі. Засн. ж. «Церковный вестник». Нагородж. орденом св. апостолів Петра і Павла (Анті­охій. патріархат).