Макіївський труболиварний завод

МАКІ́ЇВСЬКИЙ ТРУБОЛИВА́РНИЙ ЗАВО́Д – підприємство чорної металургії. Розташ. у м. Макіївка Донец. обл. Засн. 1885 на базі ливарно-мех. майстерень, які поміщики Іловайські перевезли із с. Зуївка (нині смт Харциз. міськради Донец. обл.) для ремонту устаткування рудників у р-ні Макіївки. З розширенням виробництва до поч. 1890-х рр. майстерні перетвор. у маш.-буд. завод, який мав ливар., токар., ковальс. цехи, машинне відділ. і випускав парові машини, насоси, трансмісії шахт. підйомників та ін. обладнання, зап­частини до нього. 1890 потре­би промисловості регіону визначили нову спеціалізацію заводу — тут почали виливати чавунні труби, для чого побудовано спец. цех. Попит на нову продукцію був настільки великим, що машинобудування згодом відійшло на другий план. 1899 маш.-буд. завод перейм. у труболиварний, який увійшов до складу Макіївського металургійного заводу як один із його підрозділів. Уже за рік випуск труб досяг 500 тис. пудів. 1910 введено в дію ще один цех з випуску труб великого діаметра, а 1912 — майстерню для виробництва з’єднувал. частин до труб і новий труболивар. завод. М. т. з. поклав поч. труболивар. промисловості України. Його продукція згодом завоювала заг.-рос. ринок: із 5,6 млн труб, виготовлених 1913 на Пд. Росії, понад 3 млн належало підприємствам України, а з цієї кількості більше половини виготовляв труболивар. завод. Окремі його цехи були оснащені найсучаснішим на той час обладнанням — карусел. установками, які лише починали впроваджувати в практику світ. труболивар. виробництва. 1913 на підприємстві працювали 600, 1917 — 986 осіб. Від 1923 почали виходити г. «Вагранка» (згодом стала багатотиражною з літ. групою при ред. на чолі з поетом М. Фроловим) — на старому, г. «Карусель» — на новому заводах. 1925 відкрито завод. школу фабрично-завод. учнівства. 1935 заводу присвоєно ім’я В. Куйбишева, яке носив у рад. період. 1935–40 на М. т. з. проведено бл. 50-ти масштаб. заходів з реконструкції, модернізації устаткування, створення нових машин і механізмів, що дозволило йому стати одним із найпотужніших і механізов. підприємств труболивар. промисловості. Якщо 1928–30 продуктивність заводу становила 40–50 тис. т труб і лиття щороку, то до 1941 вона зросла майже вдвічі. 1941 введено в експлуатацію новий труболивар. цех на 4 каруселі потуж. 63 тис. т труб діаметром 200, 250 і 300 мм у рік. Його названо новокарусельним, а старий і новий заводи також перейм. в цехи — старо- і новоливарний. 1939–41 підприємство вперше в СРСР у своїй галузі освоїло технологію виливання труб з квадрат. фланцями для хім., нафт. і кольор. пром-стей, що дозволило відмовитися від закупівлі таких труб за кордоном. Із поч. 2-ї світової війни з наближенням фронту до Макіївки в жовтні 1941 осн. устаткування й частину працівників підприємства евакуйовано в м. Кам’янець-Уральський (РФ), де вони працювали в цеху № 11 Синар. труб. заводу. У період військ. дій завод зазнав знач. руйнувань. Після звільнення Донбасу у вересні 1943 розпочато відновлення підприємства, у квітні наступ. року цех виливання дводюйм. розтруб. труб випустив першу продукцію — 170 т труб, а у липні 1946 вироб. потужності підприємства досягли довоєн. рівня. 1950 на М. т. з. уперше в СРСР почали виливати содові труби, довші звичайних на 20 і 150 см, а труби діаметром 100 і 150 мм — відповідно на 20 і 100 см, 1957 — відцентроволиті труби з круглими і квадрат. фланцями діаметром 80, 100, 150 мм, довж. 3 м (продуктивність — 10 тис. т труб щороку). 1961 введено в дію перший в СРСР цех із виливання відцентроволитих труб малого діаметра в піщано-футеровані форми. Згодом на підприємстві вперше в країні виготовлено інструмент і освоєно технологію виробництва кокілів для виливання труб діаметром 50 мм (12 відцентрових машин випускали 35 тис. т труб щороку). 1972 введено в експлуатацію нові відцентрові машини МТ-515 продуктивністю 40–50 труб/год., що дозволило збільшити виробництво дефіцит. труб діаметром 50 і 65 мм удвічі. У 1960–80-і рр. М. т. з. був єдиним в СРСР виробником розтруб. і содових труб таких величин. У 1970-і рр. на підприємстві також освоєно технологію виробництва труб із модифіков. чавуну, гол. перевагою яких була антикороз. стійкість, та молольних тіл — метал. кулі для дроблення різноманіт. руд, зокрема залізної. Так, 1975 виготовлено перші 124 труби з чавуну із кулястим графітом, а 1976 — 500 т молольних тіл для гірн.-збагачув. підприємств Криворіжжя. Загалом 1965–80 проведено повне тех. оновлення підприємства, що дозволило збільшити обсяги виробництва майже вдвічі — від 233 тис. до 430 тис. т. труб на рік. 1981 розпочато випуск чавун. втулок для ремонту двигунів тепловозів. При Палаці культури заводу діяв самодіял. цирк, що мав звання народного і виїздив на гастролі до зарубіж. країн (1960–70-і рр.). У 1990-і рр. у зв’язку з екон. реформами в країні на заводі відбувся спад ви­­роб-ва. На поч. 2000-х рр. М. т. з. визнано банкрутом. 2002 із його складу на базі одного з цехів (ін. виробництво ліквідоване) виокремлено нове спеціалізов. ливарне підприємство — ПрАТ з однойм. назвою, що спеціалізується на випуску чавун. литих молольних тіл для подрібнення руд, цемент. клінкеру тощо. Із поч. бойових дій на Сх. України у квітні–травні 2014 М. т. з. перейшов під контроль бойовиків т. зв. Донец. нар. респ.

Літ.: Бубличенко М. И. Испытание прочности: Научно-популяр. очерки ис­­тории Макеев. труболитей. завода им. В. Куйбышева. Д., 1985.

В. С. Білецький

Рекомендована література

1. Бубличенко М. И. Испытание прочности: Научно-популяр. очерки ис­­тории Макеев. труболитей. завода им. В. Куйбышева. Д., 1985.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю