Макро- і мікрочастинки

МАКРО- І МІКРОЧАСТИ́НКИ — від­повід­но частинки від­носно великих (до­ступних для спо­стереже­н­ня не­озброєним оком) і малих (з дуже малою масою, зокрема нульовою) роз­мірів. Макрочастинки об­умовлюють макроявища, які описують в рам­ках класич. фізики, й утворюють макросвіт — світ стійких форм і пропорційних людині величин, а також кри­сталічні та молекулярні комплекси, організми, су­купності організмів; світ макро­обʼєктів, роз­мірність яких спів­від­носна з мас­штабами людського досвіду (простор. величини виражаються в міліметрах, сантиметрах і кілометрах, а час — у секундах, хвилинах, годинах, роках). Простор. роз­мірність мікрочастинок обчислюється від 10-8 до 10-16 см, а час життя — від нескінчен­ності до 10-24 сек. Вони без­посередньо не спо­стерігаються, для їхнього руху та взаємодії є сут­тєвою дис­кретність (атомізм) дії, в їхній поведінці за певних умов проявляються хвильові властивості. До мікрочастинок належать елементарні частинки, атомні ядра, атоми, молекули, квазічастинки. Закони руху мікрочастинок і їхніх систем (напр., кри­сталів), а також звʼязок величин, що характеризують частинки та системи, із фіз. величинами, без­посередньо виміряними на досліді, ви­вчає квантова механіка, властивості великих колективів — квант. статис­тика, пере­творе­н­ня елементар. мікрочастинок (їхнє народже­н­ня і анігіляція) – квантова теорія поля. Властивості макро­скопіч. тіл об­умовлені рухом і взаємодією мікрочастинок, з яких вони складаються, закони квант. механіки лежать в основі ро­зумі­н­ня більшості макро­скопіч. явищ.

Завантажити статтю