Максимальна температура
Визначення і загальна характеристика
МАКСИМА́ЛЬНА ТЕМПЕРАТУ́РА — найвище значення температури повітря, ґрунту тощо, зафіксоване у певному місці протягом певного проміжку часу (наприклад, доби, декади, місяця); найвище значення середньої температури певної календарної доби, декади, місяця чи всього року за багаторічний період (наприклад, кілька десятків років). Див. також Мінімальна температура. Поняття «макс.» у тих же значеннях застосовують і до інших метеорологічних величин. М. т. повітря визначають переважно синоптичними процесами. У холодний період року значне потепління зумовлене адвекцією теплих повітряних мас, особливо з Середземного моря. У теплий період року висока температура повітря формується у стаціонарних антициклонах, розташованих над південною Європейською частиною РФ, Україною та Чорним морем. М. т. повітря у денні години в низинах, на схилах південної експозиції, у місцях з недостатнім стоком повітря, в ясні сонячні дні, особливо у теплий період року, буде вищою, ніж на відкритому рівному місці. У великих містах (порівняно з околицями) М. т. повітря вища. Великі водні об’єкти згладжують хід М. т.: у холодний період року сприяють підвищенню температури повітря, а у теплий — її зниженню. М. т. повітря характеризує найспекотнішу частину доби, яка триває близько 14–15 год. У цей час відбувається найінтенсивніший турбулентний теплообмін, тому мікрокліматичні умови впливають на М. т. менше, ніж на мінімальну. Річний хід М. т. повітря подібний до річного ходу середньої температури, тобто найменші значення відмічаються у зимові місяці, а найбільші — влітку. Із загальним зростанням температури повітря навесні, пов’язаним зі збільшенням надходження сонячної радіації, інтенсивно підвищується М. т. повітря. Для квітня вона на 10–15 °С вища порівняно із зимовою температурою. У липні середня М. т. повітря має найбільші значення. На півдні Степу та в степовій частині Криму вона досягає +29–30 °С. З серпня починається поступове зниження загального температурного фону та водночас деяке зменшення середньої М. т. повітря. Вже у вересні вона знижується на 4–7 °С. Восени можливі неодноразові повернення тепла, пов’язані зі значною адвекцією теплого повітря. У Криму, за винятком високогірних районів, середня М. т. повітря протягом року залишається додатною, але її значення невеликі. Загальна закономірність розподілу М. т. повітря порушується особливостями рельєфу. Так, на Волинській, Подільській і Донецькій височинах середній максимум температури повітря нижчий на 4–5 °С порівняно з низовинною територією. Мінливість середньої М. т. повітря незначна (1–3 °С), що вказує на однорідність процесів, які формують М. т. повітря. Найвища температура повітря, зафіксована за весь період спостережень, є абсолютним максимумом температури повітря. На території України протягом року абсолютний максимум температури повітря вищий за 0 °С. Найнижчі його значення відмічаються взимку (грудень–лютий) і становлять 10–15 °С, у Криму (грудень) — близько 20 °С. Інтенсивне зростання М. т. повітря відбувається після остаточного сходження снігового покриву. У березні вона підвищується повсюди до 20 °С, у Криму — до 30 °С. У квітні іноді відмічаються дуже теплі дні, коли М. т. повітря досягає 29–32 °С. Надалі її зростання дещо уповільнюється. У травні найбільші значення М. т. повітря дорівнюють 32–35 °С, в Українських Карпатах вони нижчі, та лише у Криму можуть підвищуватися до 39 °С. У річному ході найвищий абсолютний максимум температури повітря (35–40 °С) у більшості випадків спостерігається у літні місяці (червень–серпень), в окремі роки внаслідок аномального розвитку синоптичних процесів — у травні, вересні. Абсолютний максимум температури повітря поступово знижується як у напрямі з півдня на північ, так і зі сходу на захід. На загальну закономірність розподілу абсолютної М. т. повітря впливає також і рельєф. Абсолютний максимум температури повітря з року в рік змінюється значно менше, ніж абсолютний мінімум. У теплий період року абсолютний максимум температури повітря однорідніший, ніж у холодний.