Максимчук Святослав Васильович

МАКСИМЧУ́К Святослав Васильович (09. 03. 1936, с. Ремель, нині Рівнен. р-ну Рівнен. обл.) — актор і педагог. Батько О. Максимчук. Народний артист України (2000). Всеукр. літ.-мист. премія ім. С. Ру­данського (2012). Закін. актор. від­діл. Харків. театр. ін­ституту (1959; курс Д. Антоновича). Працював у Харків. обл. театрі (1959–60), Харків. укр. драм. театрі ім. Т. Шевченка і водночас на каф. сценіч. мови в Харків. театр. ін­ституті (1960–64); від 1964 — у Нац. укр. драм. театрі ім. М. Заньковецької (Львів), від 2000 за сумісництвом викладає на каф. театро­знавства та актор. майстерності Львів. університету. Особливу популярність здобув як майстер худож. чита­н­ня: унікал. памʼять, тонке від­чу­т­тя стилю письмен­ника, глибоке пройня­т­тя психологією твору. Актор.-декл­аматор. діяльність роз­почав 1966 — з участі в конкурсі до 110-річчя І. Франка (за чита­н­ня поеми «Похорон» став одним із пере­можців). А вже від 1970-х рр. його рецитації все частіше зʼяв­ляються на звуконосіях. 1979–80 у декл­аматор. виконан­ні М. ви­дано 5 платівок «Фонохрестоматії з української літератури для 8–9 класів середніх шкіл». Нині в його доробку — понад 40 аудіоальбомів, половина з них — у серії «Українська класика від Святослава Максимчука». В Мон­реалі (Канада) 1999 записав компакт-диск «Моя Шевченкіана». Повніший варіант — «Мій Шевченко» (110 творів) — ви­­йшов 2014 у Львові. Значна час­тина в декл­аматор. репертуарі М. належить творам І. Франка. У записах М. (аудіокасети, компакт-диски), зокрема, — Франкові поеми «Похорон», «Мойсей», «Іван Вишенський», «Лис Микита», поезії зі збірок «Зівʼяле лис­тя», «Semper tiro» та ін., окремий компакт-диск «Франкіяна Святослава Максимчука». Взагалі М. як декл­аматор не боїться поет. епіки, оповід­ної, новеліст. прози. Серед його аудіоальбомів — поеми «Енеїда» (перші три частини) І. Котляревського, «Марія» Т. Шевченка, опові­­да­н­ня й новели В. Стефаника, Леся Мартовича, О. Маковея, казки В. Короліва-Старого. Монови­­стави, окремі твори у виконан­ні М. («Похорон» і «Мойсей» І. Франка, «На полі крові» Лесі Українки, «Галілей» Є. Плужника) зафіксовані у телефільмах. У репертуарі худож. читань М. — також твори Г. Сковороди, М. Шашкевича, С. Ру­данського, В. Самійленка, Є. Маланюка, Василя Барки, О. Гончара, Д. Павличка, Л. Костенко, І. Світличного, В. Си­моненка, І. Драча, В. Лучука, В. Шевчука, Р. Третякова, Р. Луб­ківського. Свого часу актуал. й популяр. була декл­аматор. композиція М. за кн. «Мій Даге­­стан» Р. Гамзатова, від якого під час зу­стрічі 1971 отримав особисту подяку. Від­давна з не­змін. успіхом рецитує сатир. поему Ю. Тувіма «Бал в опері» (укр. перекл. М. Лукаша). Ініціа­тор і ведучий «Заньківчан. вечорів» у Львові — своєрід. твор. звітів ви­знач. особистостей. Актив. учасник концертів — серед них і урядові; часто ви­ступає на мист. святах, літ. ювілеях, на різних зу­стрічах, особливо у навч. закладах, врешті — на вічах, май­данах. Ви­ступав і перед укр. громадами за кордоном — у Польщі, Німеч­чині, Бельгії, Великій Британії, Ізраїлі, США, Канаді.

Завантажити статтю