Максим’юк Тарас Іванович
МАКСИМ’Ю́К Тарас Іванович (30. 07. 1943, м. Холм, нині Люблін. воєводства, Польща) — краєзнавець, колекціонер. Чоловік Е. Гансової. Заслужений працівник культури України (1997). Почес. чл. Одес. товариства колекціонерів (1990), Всеукр. спілки краєзнавців (1993), НСЖУ (2002), НТШ (2011), НСХУ (2014). Під час акції «Вісла» 1945 депорт. із родиною до нім. колонії Шпеєр (нині с. Піщаний Брід Веселинів. р-ну Микол. обл.). 1956 познайомився із краєзнавцем Ф. Камінським. Закін. Одес. інститут інж. мор. флоту (1967). Працював інж. Іллічів. мор. торг. порту (нині м. Чорноморськ Одес. обл., 1968–71) та Чорномор.-Азов. упр. мор. шляхів (1971–88); водночас 1981–90 — голова Клубу шанувальників екслібриса та книжк. графіки; в Одес. відділ. Укр. фонду культури: від 1987 — заступник голови, від 1991 — експерт, від 2001 — 1-й заступник голови. Взяв участь у 1956–57, 1960-х рр. в археол. розкопках курганів та поселень, 1992–93 — в експедиції «Укр. море» на козац. чайці «Еней». Дослідник і популяризатор історії козацтва. Від 1964 колекціонує україніку (зібрав кілька тисяч експонатів). У 1990-х рр. створ. Укр. культурол. музейно-виставк. центр «Тарасів дім», що складається з темат. збірок: «Одещина — Шевченкові», «Графічна пісня А. Ждахи», «Пензлем і пером. М. Жук в історії укр. культури», «Укр. книговидання в Одесі 19–20 ст.», «Сторінки історії укр. словника», «Сто років укр. пошт. листівці», «Меценат з Одещини Є. Чикаленко», «Укр. літ. альманахи і збірники», «В. Боровик та І. Липа — засновники Братерства тарасівців». Більша частина шевченкіани зберігається у фондах Шевченків. нац. заповідника (м. Канів Черкас. обл.). Частину зібрання експонував в Україні (від 1968), РФ, Білорусі, Польщі, США. У видавництві «Тарасів дім» випущено 60 листівок із репродукціями експонатів із зібрання М. Автор вид. «Славетний друкар Одеси: Каталог українських видань одеського видавця Є. І. Фесенка» (2005, співавт.), «Одещина — Шевченкові: Матеріали виставки» (2006), ст. «Мазепинці-самостійники в Одесі» // «Чорноморська минувшина» (2006, вип. 1), «“Нам пора для України жить”. Іван Франко і Одеса (фрагмент колекції): Альбом» (2007), «З україніки Причорномор’я: Збірник нарисів та есе» (2008; усі — Одеса).
Літ.: Тарас Максим’юк: Мистецтвознавець, етнограф // Горний М. Українці Холмщини і Підляшшя: Видатні особи ХХ ст. Л., 1997; Ситник А. Тарас Максим’юк // Краєзнавці України. К.; П., 2003; Тарас Іванович Максим’юк: Біобібліогр. покажч. О., 2007; Кудлач В. Феномен Тараса Максим’юка // Думська площа. 2013, 16 серп.
А. Г. Диба
Рекомендована література
- Тарас Максим’юк: Мистецтвознавець, етнограф // Горний М. Українці Холмщини і Підляшшя: Видатні особи ХХ ст. Л., 1997;
- Ситник А. Тарас Максим’юк // Краєзнавці України. К.; П., 2003;
- Тарас Іванович Максим’юк: Біобібліогр. покажч. О., 2007;
- Кудлач В. Феномен Тараса Максим’юка // Думська площа. 2013, 16 серп.