Мала Антанта

Визначення і загальна характеристика

МАЛА́ АНТА́НТА — військово-політичний союз Чехо-Словач­чини, Румунії та Югославії. Створ. з ініціативи й під егідою Франції для збереже­н­ня статус-кво у Центр. і Пд.-Сх. Європі, що склався після 1-ї світової вій­ни. Сформувався на основі дво­сторон. угод між Югославією і Чехо-Словач­чиною (14 серпня 1920), Чехо-Словач­чиною і Румунією (23 квітня 1921), Югославією і Румунією (7 червня 1921) та входив у си­стему військ.-політ. союзів, організов. Францією разом із Польщею у Європі. Формально ці угоди перед­бачали взаємну до­помогу сторін у випадку «нес­провоков.» нападу зі сторони Угорщини, яка прагнула ревізії Тріанонського мирного договору 1920, і Болгарії — Нейїського мирного договору 1919, згідно з якими до складу держав-учасниць союзу включено колишні тер. Угорщини, зокрема укр. землі, та Болгарії. У 1920-х рр. у країн-учасниць союзу, в якому провід­ну роль ві­ді­гравала Чехо-Словач­чина та її міністр закордон. справ Е. Бенеш (називав укр. Закарпа­т­тя «помостом» між країнами М. М.), не було єдиної політики щодо гол. європ. між­нар. про­блем. Укр. пита­н­ня вони трактували як внутр. пита­н­ня країн, де проживали українці. Після Локарн. конф. (жовтень 1925), на якій здійснено спробу встановити систему європ. без­пеки на під­ставі франко-нім. примире­н­ня, Франція від­мовилася від традиц. системи військ. союзів, по­слабивши увагу до М. М. З приходом до влади в Німеч­чині А. Гітлера та зро­ста­н­ням її агресивності, М. А. по­ступово почала консолідуватися. У лютому 1933 для ко­ординації зовн.-політ. акцій створ. По­стійну раду, до якої входили міністри закордон. справ, а також виконав. орган — Секретаріат із штаб-квартирою в Женеві. 1934 Юго­славія і Румунія за згодою Чехо-Словач­чини стали учасниками Балкан. Антанти, до якої уві­йшли також Греція й Туреч­чина. Укладе­н­ня Мюнхен. угоди 1938, унаслідок якої Німеч­чина роз­членувала, а згодом і окупувала Чехо-Словач­чину, при­звело до роз­паду М. М.

С. В. Від­нянський

Завантажити статтю