ГІ́ТЛЕР Адольф (Hitler Adolf, прі­звище матері — Schicklgruber; 20. 04. 1889, м. Браунау-ам-Інн, Австро-Угорщина — 29. 04. 1945, Берлін) — диктатор нацистської Німеч­чини (1933–45). У 16 років кинув шкільне на­вча­н­ня, від­давши пере­вагу самоосвіті й спробам опанувати професію художника, однак не склав вступних іспитів у Ві­денську художню академію. Упродовж 5 років, пере­биваючись випадковими заробітками, проживав у Відні, де під­дався впливу антимарксистської і антисемітської доктрин. Під час 1-ї світової війни був єфрейтором 16-го баварського піхотного полку, двічі поранений. Після закінче­н­ня війни та укладе­н­ня принизливого для Німеч­чини Версальського мирного договору захопився політикою і очолив створену 1918 Націонал-соціалістичну робітничу партію Німеч­чини (НСДАП). За спробу організувати в Мюнхені в листопаді 1923 державний пере­ворот («Пивний путч») засуджений до 5 років тюрми, однак через 9 місяців звільнений за амністією. В увʼязнен­ні під­готував до ви­да­н­ня книгу «Mein Kampf» («Моя боротьба»), у якій об­ґрунтовував крайні расистські й антикомуністичні по­гляди, необхідність світового панува­н­ня Німеч­чини.

Здобувши пере­могу на виборах у райхстаґ у січні 1933, за під­тримки промислово-фінансових кіл, Гітлер при­значений райхсканцлером. Після приходу до влади за­провадив у Німеч­чині режим від­критої нацистської одноосібної диктатури, зокрема, ви­ступив ініціатором та організатором політичного терору і масових ре­пресій щодо комуністів та соціал-демократів, для ізоляції яких було створено мережу концентраційних таборів; ініціював прийня­т­тя Нюрнберзьких законів про громадянство й расу (1935), спрямованих на дис­кримінацію єврейського населе­н­ня. Особливу увагу приділяв воєн­ній про­грамі, що ставила метою збільше­н­ня та модернізацію збройних сил. Скори­ставшись політикою «умиротворе­н­ня», якої притримувалися держави Заходу щодо Німеч­чини, захопив Австрію (1938) і Чехо-Словач­чину (1938–39). Уклавши з СРСР пакт про ненапад, 1 вересня 1939 роз­горнув на­ступ на Польщу, що стало початком 2-ї світової війни. 22 червня 1941 роз­вʼязав війну проти СРСР.

У гітлерівських планах завоюва­н­ня світового панува­н­ня особливе місце від­водилося колонізації України з її багатими сировин­ними та продовольчими ресурсами і дешевою робочою силою, при цьому Галичина і Крим повин­ні були без­посередньо ввійти до складу Німеч­чини, Бес­сарабія і Одещина («Транс­ністрія») — до складу Румунії. Місцеве населе­н­ня під­лягало знищен­ню або виселен­ню у Сибір. Реалізувати ці плани завадив опір українського народу і загальний пере­біг 2-ї світової війни, у ході якої стратегічна доктрина Гітлера за­знала цілковитого краху. Пере­конавшись в остаточній поразці Німеч­чини, покінчив життя самогубством.