КОСТЮЧЕ́НКО Віктор Андрі­йович (01. 01. 1929, с. Роз­соха Чорнобильського, пізніше Іванківського р-ну Київської обл., нині знято з обліку — 13. 01. 2026) — літературозна­вець, прозаїк, пере­кладач. Кандидат філологічних наук (1966). Член НСПУ (1982). Закінчив Ніжинський педагогічний ін­ститут (Чернігівська обл., 1952). Від 1955 працював у Держлітвидаві: завідувач редакції (1956–58); від­повід­альний секретар журналу «Дні­про» (1958–62); редактор журналу «Зміна» (1962–63); консультант від­ділу культури ЦК КПУ (1963–71); старший науковий спів­робітник Ін­ституту літератури АН УРСР (1971–73); директор видавництва «Веселка» (1973–89); завідувач інформаційного центру наркологічної лікарні «Соціотерапія» (1993–2000; усі — Київ). Друкувався від 1956. Досліджував українську літературу 20 ст. Автор кн. «Гартоване слово. (З естетичних по­глядів Лесі Українки)» (1968), «Спів­ець правди і свобо­ди: Про творчий шлях, су­спіль­но-політичні по­гляди Лесі Укра­їнки» (1971), «Українська ра­дян­ська література для дітей» (1984), «Літературними стежка­ми: Нарис історії української лі­те­ра­тури для дітей ХХ ст.» (2009). Автор нарисів «Степан Васильченко. Літературний порт­рет» (1961; 1965; 1978), «Біль аж до краю дороги…» (2001; 2004). Спів­автор документальної повісті про учасни­ка воєн­них дій 1918–20 С. Фе­до­ренка «І вражою злою кро­вʼю…» (1972). Упорядник зі­бра­н­ня тво­рів С. Васильченка (1974, т. 1–3), кн. «Води з кринички: повісті, оповіда­н­ня» О. Іва­ненко (1981), збірок В. Симонен­ка («На схрещених мечах», 2004), В. Сосюри («Любіть Україну», 2005), Лесі Українки («Мріє, не зрадь», 2009). Написав автобіо­графічну повість «Світ — не батько, доля — не мати» (2008). Усі за­значені книги ви­дано у Киє­ві. Пере­клав українською мовою з російської низку оповідань Л. Толстого, повісті «Не­звичайний рік» та «Маняша» М. Прилежаєвої.